ВСТУП

Актуальністьтемипідсумкової випускної роботи «Проведення відкритих уроків – одна з форм удосконалювання педагогічної майстерності майстра» обумовленатим,щоданатемаєшироковисвітленоюусучаснійпедагогічнійтаметодичнійлітературі. Особливе місце в удосконаленні навчально-виховного процесу та підвищенні педагогічної майстерності викладачів і майстрів виробничого навчання займають відкриті уроки. Відкриті уроки та виховні заходи – одна з важливих форм організації методичної  роботи. В освітній практиці іноді не розрізняють відкриті й звичайні уроки.

Відкритий  урок навідміну від звичайних – спеціально підготовлена форма організації методичної  роботи, в той же час на таких уроках протікає реальний навчальний процес.

Об’єктом даної підсумкової випускної роботи є відкриті уроки у професійно-технічному навчальному закладі.

Предмет підсумкової випускної роботи — вивчення і втілення досягнень теорії та передового досвіду в практику навчання конкретних навчальних дисциплін.

Мета (система цілей) підсумкової випускної роботи:

1. На підставі огляду літературних та методичних джерел розкрити основні напрями вдосконалення методики проведення відкритих уроків.
2. Вдосконалити власні методичні уміння з практичної реалізації теоретичних положень, за темою роботи.

Завдання підсумкової випускної роботи:

1. Підібрати і опрацювати педагогічні та методичні джерела інформації з теми дослідження.
2. Представити результати аналізу і систематизації інформації, отриманої з опрацьованих літературних джерел, у теоретичній частині даної роботи.
3. Створити методичну розробку відкритих уроків.

Завдання даного дослідження вирішуються, а мета — досягається шляхом використання таких методів дослідження: теоретичні (складання бібліографії, реферування, конспектування, анотування, цитування) та емпіричні (спостереження, вивчення результатів освітньої діяльності учнів, вивчення планувальної, нормативної та облікової документації).

Практична значущістьпідсумкової випускної роботи полягає у тому, що її виконання дозволяє підвищити ефективність реалізації педагогом уроків професійно-теоретичної підготовки.

Відкритий урок – це форма обміну досвідом, демонстрація інноваційних технологій освіти, творчого пошуку, удосконалення майстерності педагогів. У процесі підготовки та проведення відкритих уроків (заходів) педагоги керуються Законом України про освіту; Законом України про професійно-технічну освіту; Положенням про організацію навчально-виробничого процесу у професійно-технічних навчальних закладах, затвердженим наказом МОН України № 419 від 30.05. 2006 р.; Положенням про методичну роботу в професійно-технічному навчальному закладі, затвердженим наказом МОН України № 582 від 12.12.2000 року; Типовим положенням про атестацію педагогічних працівників (із змінами, затвердженими наказом МОН молодьспорту від 20.12.2011 № 1473); даним Положенням.

Особливе місце в удосконаленні навчально-виховного процесу та підвищенні педагогічної майстерності викладачів і майстрів виробничого навчання займають відкриті уроки. Відкриті уроки та виховні заходи – одна з важливих форм організації методичної  роботи. В освітній практиці іноді не розрізняють відкриті й звичайні уроки.

Відкритий  урок навідміну від звичайних – спеціально підготовлена форма організації методичної  роботи, в той же час на таких уроках протікає реальний навчальний процес.

Більшість викладачів спецдисциплін і майстрів виробничого навчання - спеціалісти своєї справи, але є і такі, хто не має педагогічної освіти і методичної підготовки. Тому для всіх молодих, починаючих і недостатньо досвідчених майстрів  виробничого навчання  і викладачів відвідування відкритих уроків у кращих викладачів, майстрів виробничого навчання  є справжньою школою педагогічної майстерності. На цих уроках вони одержують конкретне уявлення про те, які основні педагогічні принципи, методи практично використовуються в діяльності досвідчених, творчих викладачів і майстрів виробничого навчання, спостерігають за процесом спілкування їх з учнями. Безсумнівну користь приносять відкриті уроки не тільки тим хто їх відвідує, але і тим, хто їх проводить.

Відкрите навчальне заняття є формою поширення та пропаганди передового досвіду , елементом методичної роботи викладача . метою відкритого навчального заняття є показ передових форм і методів навчально- виховної роботи , аналіз дидактичної ефективності використання технічних засобів навчання та застосування ІКТ , узагальнення прийомів наукової організації та контролю якості навчального процесу . застосування нових педагогічних технологій , прийомів і методів викладання , за допомогою яких реалізуються цілі заняття , формування знань , умінь і навичок на основі самостійної пізнавальної діяльності учнів , є основними вимогами до відкритого уроку.

Відкрите заняття повинно служити ілюстрацією висновків, до яких прийшов викладач в результаті педагогічного експерименту , роботи над педагогічної темою , результату роботи з педагогічної технології або на підставі багаторічного досвіду роботи.

Методична мета відкритого заняття може бути сформульована наступним чином:

- Методика використання персонального комп'ютера у вирішенні

практичних завдань ;

- Методика організації самостійної роботи учнів;

- Активізація пізнавальної діяльності учнів на заняттях

( практичних , лабораторній роботі ... ) в процесі роботи з

наочними посібниками і дидактичним матеріалом.

- Методика використання ІКТ в процесі викладу нового матеріалу ,

перевірки знань , міжпредметних зв'язків тощо.

Форми і методи

В принципі , тип і форма проведення уроку, методи організації роботи

дітей можуть бути будь-які. Але при цьому необхідно пам'ятати , що відкритий урок- не час для апробації нових способів організації навчальної діяльності учнів . Відкритий урок повинен пройти у звичній , відомій і вчителю , і учням формі , тільки тоді і вчитель , і його підопічні зможуть відчувати себе впевнено і комфортно.

В процесі підготовки до відкритих уроків навіть найбільш досвідчений викладач або майстер виробничого навчання ще раз критично аналізує свою систему роботи, особливо старанно аналізує методи, що застосовує, прийоми, засоби навчання і виховання учнів. Така ретельна підготовка і обмін думками про урок не тільки надає впевненості викладачу або майстру виробничого навчання в правильності його пошуків, ефективності застосування методів, прийомів, засобів, але і нерідко допомагає педагогічну знахідку спрямувати в правильне русло навчально-виховного процесу.

1. 1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

Відкритий урок – це форма обміну досвідом, демонстрація інноваційних технологій освіти, творчого пошуку, удосконалення майстерності педагогів. У процесі підготовки та проведення відкритих уроків (заходів) педагоги керуються Законом України про освіту; Законом України про професійно-технічну освіту; Положенням про організацію навчально-виробничого процесу у професійно-технічних навчальних закладах, затвердженим наказом МОН України № 419 від 30.05. 2006 р.; Положенням про методичну роботу в професійно-технічному навчальному закладі, затвердженим наказом МОН України № 582 від 12.12.2000 року; Типовим положенням про атестацію педагогічних працівників (із змінами, затвердженими наказом МОН молодьспорту від 20.12.2011 № 1473); даним Положенням.

Особливе місце в удосконаленні навчально-виховного процесу та підвищенні педагогічної майстерності викладачів і майстрів виробничого навчання займають відкриті уроки. Відкриті уроки та виховні заходи – одна з важливих форм організації методичної  роботи. В освітній практиці іноді не розрізняють відкриті й звичайні уроки.

Відкритий  урок навідміну від звичайних – спеціально підготовлена форма організації методичної  роботи, в той же час на таких уроках протікає реальний навчальний процес.

Більшість викладачів спецдисциплін і майстрів виробничого навчання - спеціалісти своєї справи, але є і такі, хто не має педагогічної освіти і методичної підготовки. Тому для всіх молодих, починаючих і недостатньо досвідчених майстрів  виробничого навчання  і викладачів відвідування відкритих уроків у кращих викладачів, майстрів виробничого навчання  є справжньою школою педагогічної майстерності. На цих уроках вони одержують конкретне уявлення про те, які основні педагогічні принципи, методи практично використовуються в діяльності досвідчених, творчих викладачів і майстрів виробничого навчання, спостерігають за процесом спілкування їх з учнями. Безсумнівну користь приносять відкриті уроки не тільки тим хто їх відвідує, але і тим, хто їх проводить.

Відкрите навчальне заняття є формою поширення та пропаганди передового досвіду , елементом методичної роботи викладача . метою відкритого навчального заняття є показ передових форм і методів навчально- виховної роботи , аналіз дидактичної ефективності використання технічних засобів навчання та застосування ІКТ , узагальнення прийомів наукової організації та контролю якості навчального процесу . застосування нових педагогічних технологій , прийомів і методів викладання , за допомогою яких реалізуються цілі заняття , формування знань , умінь і навичок на основі самостійної пізнавальної діяльності учнів , є основними вимогами до відкритого уроку.

Відкрите заняття повинно служити ілюстрацією висновків, до яких прийшов викладач в результаті педагогічного експерименту , роботи над педагогічної темою , результату роботи з педагогічної технології або на підставі багаторічного досвіду роботи.

Методична мета відкритого заняття може бути сформульована наступним чином:

- Методика використання персонального комп'ютера у вирішенні

практичних завдань ;

- Методика організації самостійної роботи учнів;

- Активізація пізнавальної діяльності учнів на заняттях

( практичних , лабораторній роботі ... ) в процесі роботи з

наочними посібниками і дидактичним матеріалом.

- Методика використання ІКТ в процесі викладу нового матеріалу ,

перевірки знань , міжпредметних зв'язків тощо.

Форми і методи

В принципі , тип і форма проведення уроку, методи організації роботи

дітей можуть бути будь-які. Але при цьому необхідно пам'ятати , що відкритий урок- не час для апробації нових способів організації навчальної діяльності учнів . Відкритий урок повинен пройти у звичній , відомій і вчителю , і учням формі , тільки тоді і вчитель , і його підопічні зможуть відчувати себе впевнено і комфортно.

В процесі підготовки до відкритих уроків навіть найбільш досвідчений викладач або майстер виробничого навчання ще раз критично аналізує свою систему роботи, особливо старанно аналізує методи, що застосовує, прийоми, засоби навчання і виховання учнів. Така ретельна підготовка і обмін думками про урок не тільки надає впевненості викладачу або майстру виробничого навчання в правильності його пошуків, ефективності застосування методів, прийомів, засобів, але і нерідко допомагає педагогічну знахідку спрямувати в правильне русло навчально-виховного процесу.

1.1 ПЛАНУВАННЯ ВІДКРИТИХ УРОКІВ

Планування відкритих уроків базується на результатах аналізу навчального процесу за попередній навчальний рік. Проведення відкритих уроків доручається досвідченим викладачам або майстрам виробничого навчання, які зможуть продемонструвати свої нові методи, у яких є чому повчитися молодим.

Приступаючи до складання плану проведення відкритих уроків, спочатку методична рада вирішує, який   кращий досвід накопичений в ліцеї, які цікаві і такі, що виправдали себе на практиці методи і прийоми повинні бути показані на відкритих уроках. Але спочатку це питання обговорюється на засіданні методичних комісій,  а вже потім  - на методичній раді. Як вирішиться основне питання, який досвід і хто з викладачів і майстрів виробничого навчання буде проводити відкриті уроки - визначається конкретна методична мета кожного відкритого уроку, тобто те що повинен дати в першу чергу учням викладач або майстер виробничого навчання  на цьому уроці, а також запрошеним на урок. Ось які ми методичні мети ставимо: вивчення системи роботи викладача або майстра виробничого навчання; застосування ТЗН і наочних посібників при вивченні навчального матеріалу; вивчення методики проведення поточного інструктажу; ознайомлення викладачів з організацією самостійної роботи учнів з підручником і навчально-наочними посібниками; ознайомлення майстрів виробничого навчання  з деякими прийомами активізації уваги учнів в процесі інструктажу; показати на практиці застосування методів активації учнів на уроці; створення проблемних ситуацій, використання дидактичного і роздавального матеріалу, застосування інноваційних технологій і інтерактивних методів навчання тощо.

Вибрати тему відкритого уроку доручається самому викладачу (майстру), який буде проводити урок. Адже, він краще всього визначить, на якому навчальному матеріалі доцільно показати своїм колегам розроблені або удосконалені ним методичні прийоми і вид навчальної роботи. Відкритий урок відображає стиль щоденної роботи викладача (майстра виробничого навчання) і не повинен порушити послідовність вивчення програмного матеріалу.

Затверджений план проведення відкритих уроків вивішується в методичному кабінеті ліцею.

При плануванні відкритих уроків уникаємо гонитви за кількістю проведених уроків, щоб не зашкодити їх якості. Відкриті уроки повинні бути обов'язково хорошими, повчальними для запрошених на них викладачів (майстрів виробничого навчання). Вони повинні на них познайомитися з більш сучасними прийомами і методами навчання і виховання, загострювати їх увагу до недоліків і прогалин в своїй роботі, стимулювати власний творчий пошук.

Відкриті уроки рівномірно розподіляємо протягом навчального року і по навчальним групам. Недоцільно їх планувати на вересень (час організаційних заходів), а також на червень - пора ДПА і ДКА. Право вибору групи для проведення відкритого уроку надається викладачу, але методист контролює, щоб це психологічне перевантаження не падало на одну й ту ж саму групу. Відкриті уроки проводимо в першій половині навчального дня.

Щоб відвідування відкритого уроку було більш ефективним, завчасно ознайомлюємо запрошених на нього з планом уроку, який знаходиться в методичному кабінеті. Це допомагає присутнім краще спостерігати за ходом уроку, глибше і всебічно обговорити і проаналізувати його.

Успіх відкритого уроку залежить від досвіду викладача (майстра виробничого навчання), який проводить урок і належної підготовки до нього. Кожному відкритому уроку передує конкретний, складний, трудомісткий процес, який проходить в творчій співпраці викладача (майстра виробничого навчання) голови метод комісії і методиста. Він одержує консультацію у методичному кабінеті ліцею, з методичної підготовки до уроку.

У відповідності до методичної мети, готуючись до уроку викладач (майстер виробничого навчання) розробляє так званий "режисерський сценарій", в якому заздалегідь передбачає шляхи включення учнів в самостійну роботу, створення проблемних ситуацій, обмірковує матеріально - технічне забезпечення уроку тощо. Викладач (майстер виробничого навчання),  який проводить урок, повинен попередньо проробити всі ті роботи, які сам або учні повинні будуть виконувати на уроці: розв'язати задачі, зробити досліди, виконати графічні роботи тощо. Така підготовка до уроку надасть викладачу впевненість у його діях і забезпечить успіх в досягненні мети уроку.

При складанні плану відкритого уроку (як і планів звичайних уроків) ніколи не зв'язуємо викладача (майстра виробничого навчання) якою – не будь обов'язковою стандартною формою уроку. Важливо, щоб план чітко відображав весь хід уроку і взаємозв'язок окремих його частин. За декілька днів до проведення уроку, вивішуємо в методичному кабінеті оголошення, в якому показуємо тему і методичну мету уроку, час і місце його проведення. Для викладачів, які проводять перший відкритий урок практикуємо проводити репетицію відкритого уроку в іншій (паралельній) групі для того, щоб:

• по - перше, відпрацювати всі його елементи;
• по - друге, що дуже важливо - зробити самоаналіз уроку викладачем.

На  відкритому уроці педагог демонструє колегам свій позитивний або інноваційний досвід,  реалізацію методичної ідеї, застосування методичного прийому чи методу навчання. У  цьому сенсі відкритий урок – це засіб поширення інноваційного досвіду.

Відкриті уроки відносяться до колективних форм методичної роботи. Вони  допомагають спільно визначити та на конкретних прикладах показати, які методи,  прийоми й педагогічні засоби доцільно використати при вивченні найбільш складних тем  програми, як краще та ефективніше використати на уроках технічні засоби навчання, як  організувати та провести лабораторно-практичні роботи, як при мінімальних затратах  навчального часу досягти ефективного засвоєння учнями нового навчального матеріалу,  як вчити учнів думати, робити висновки тощо.

Відкритий урок повинен мати методичну мету. Наприклад, «Ознайомлення  педагогів з методикою розвитку в учнів навичок вирішення навчальних завдань» або  «Показати відвідувачам уроку методику організації навчальної діяльності в групах» тощо.

До підготовки та проведення відкритих уроків висувається ряд вимог:

• відкриті уроки проводять педагоги, які мають високий рівень науково-методичної  підготовки та забезпечують високу ефективність навчально-виховного процесу. Урок педагога, працюючого по-старому, більше не може бути джерелом інноваційного досвіду;
• молоді та малодосвідчені педагоги, що мають менше двох років педагогічного  стажу не повинні проводити відкриті уроки. Вони можуть тільки відвідувати відкриті  уроки, які є джерелом інноваційного досвіду;
• відкриті уроки присвячуються лише актуальним проблемам методичної науки. Показ уроків, в яких реалізується широко поширена на практиці методика, не сприяє  професійному зростанню інших педагогів, при цьому слід зазначити, що в методичній роботі  з молодими та малодосвідченими педагогами це обмеження не завжди потрібно  враховувати, оскільки для них і традиційні, і загальновідомі методики являють певну зацікавленість;
• відкритий урок обов’язково повинен мати новизну. Новизна може відноситися до змісту навчального матеріалу або методики його вивчення. Урок як форма організації  навчального процесу сам може містити нове, наприклад, особливу структуру. Але в будь- якому випадку відкритий урок повинен містити щось нове для менш досвідчених колег,  які його відвідали;
• відкритий урок показує рішення методичної проблеми, над якою працює педагог. Його індивідуальна методична проблема повинна бути пов’язана з загальною методичною  проблемою навчального закладу. Це показник реалізації системного підходу до організації  методичної роботи;
• відкритий урок повинен показати переваги та високу ефективність новації. Тому  педагог, який показує відкритий урок, обирає тему, зміст якої дозволяє це зробити.  Наприклад, методична мета відкритого уроку – «Методика організації вивчення  теоретичних (узагальнених) знань». Ось які методичні питання можна висвітлити:
• вивчення системи роботи викладача або майстра виробничого навчання;
• застосування технічних засобів навчання та наочних посібників при вивченні  навчального матеріалу;
• вивчення методики проведення поточного інструктажу;
• ознайомлення викладачів з організацією самостійної роботи учнів із підручником та навчально-наочними посібниками;

 

• ознайомлення майстрів виробничого навчання з деякими прийомами активізації  уваги учнів в процесі інструктажу;
• застосування на практиці методів активації учнів на уроці;
• створення проблемних ситуацій, використання дидактичного та роздаткового матеріалу;
• застосування інноваційних технологій та інтерактивних методів навчання тощо.

1.2.Методична розробка або методичні рекомендації до відкритого заняття

Методична розробка або методичні рекомендації до відкритого заняття повинні відображати питання організації та конкретизацію методики навчально-виховного процесу на занятті. Педагог, який готує відкрите заняття, розглядає в методичній розробці цілісний навчально-виховний процес на уроці у світлі тих педагогічних завдань, які покладені в основу заняття. Методи та засоби, що використовуються вчителем, взаємодія педагога з учнями, способи організації їх навчальної діяльності мусять допомогти іншим педагогам критично оцінити всю систему роботи вчителя, що була продемонстрована на уроці та викликали бажання її удосконалення.

Структура методичної розробки повинна містити анотацію, схему уроку, детальний конспект (сценарій) заняття, зразки дидактичного матеріалу, список літератури, що використана тощо.

В анотації необхідно викласти значення та роль відкритого уроку, педагогічні цілі, завдання, що стоять перед викладачем, очікувані результати. Особливу увагу в анотації слід приділити педагогічній технології чи методиці, за якою проводиться відкрите заняття.

Методична розробка може доповнюватись і частково перероблятись після проведення відкритого заняття, щоби все цінне, що отримане у процесі проведення відкритого заняття, знайшло в ній віддзеркалення і могло використовуватись іншими вчителями.

Підготовлена й оформлена методична розробка після розгляду на засіданні методичної комісії та затвердження заступником директора з НВР здається в методичний кабінет.

До підготовки та проведення відкритих уроків пред’являється ряд вимог:

• Відкриті уроки проводять педагоги, які мають високий рівень науково-методичної підготовки та забезпечують високу ефективність навчально-виховного процесу. Урок педагога, працюючого по-старому, не може бути джерелом інноваційного досвіду.
• Молоді педагоги, що мають менше трьох років педагогічного стажу не повинні проводити відкриті уроки. Молоді вчителі можуть тільки відвідувати відкриті уроки, що є джерелом інноваційного досвіду.
• Відкриті уроки присвячуються лише актуальним проблемам методичної науки. Показ уроків, в яких реалізується широко поширена на практиці методика, не сприяє професійному зростанню інших вчителів. (Зазначимо, що в методичній роботі з молодими педагогами це обмеження не завжди потрібно враховувати, оскільки для них і традиційні, загальновідомі методики являють певної інтерес)
• Відкритий урок обов’язково повинен мати новизну. Новизна може відноситися до змісту навчального матеріалу або методиками його вивчення. Урок як форма організації навчального процесу сам може містити нове, наприклад, особливу структуру. Пропоноване для спостереження колег може бути новим для науки, регіону або школи. Але в будь-якому випадку відкритий урок повинен містити щось нове для менш досвідчених колег, які його відвідали.
• Відкритий урок показує рішення методичної проблеми, над якою працює вчитель. Його індивідуальна проблема повинна бути пов’язана ззагальною методичною проблемою школи. Це показник реалізації системного підходу до організації методичної роботи.
• Відкритий урок повинен показати переваги  та високу ефективність новації. Тому вчитель, який показує відкритий урок, вибирає тему, зміст якої дозволяє це зробити. Наприклад, методична мета відкритого уроку – «Методика організації вивчення теоретичних (узагальнених) знань». Вчитель вибирає тему, яка містить теоретичний матеріал.

При проведенні відкритого уроку дотримуються всі вимоги до навчально-виховного процесу. Урок повинен проводитись у звичайних умовах, з узвичаєного тривалістю і т.д. Створення особливих умов для відкритих уроків, по-перше, порушує усталений режим навчально-виховної роботи, по-друге, ідеалізовані умови ставлять під сумнів тиражованою новації.

Відкритий урок не повинен завдавати шкоди системі знань, умінь і навичок учнів. Учні повинні отримати стільки знань, скільки вони засвоїли б на звичайному уроці. Також неприпустимо пояснення лише тієї частини теми, яка дозволяє найбільш яскраво демонструвати новий методичний прийом, залишаючи на самостійне вивчення, що залишилася. Для відвідувачів обов’язково готується робоче місце. Місця повинні розташовуватися за спиною учнів, щоб відвідувачі не відволікали їх увагу. Не можна садити відвідувача поруч з учнями; учень, що сидить за однією партою зі стороннім, навряд чи зможе сконцентрувати увагу на змісті навчального матеріалу.

Число відвідувачів на відкритих уроках не може бути безмежним. Як показує освітня практика, цією вимогою часто нехтують: іноді у класі з 25 учнів сидять 15-20 вчителів. Відзначимо, що відвідування уроку хоча б одним сторонньою людиною створює дискомфорт і для вчителя, і для учнів, у зв’язку з чим в даний час широко практикується вивчення досвіду педагогів по відеозаписах уроків.

Відкриті уроки та їх зміст не повинні суперечити навчальним програмам. Не можна непомірно розширювати зміст навчального матеріалу, щоб показати нову методику, неприпустима організація вивчення проблем, які не включені в програму. Не рекомендується також збільшувати час, відведений на вивчення тем.

Неприпустима «репетиція» відкритого уроку з одним і тим же класом. Ця вимога порушується всюди: педагоги попередньо готують учнів до уроку, «програють» його і так далі, називаючи все це підготовкою відкритого уроку. Відзначимо, що тут мова йде не про уроки, до яких учні повинні підготувати повідомлення, доповіді, творчі роботи тощо.

Рекомендується повідомити учням про проведення відкритого уроку (найменше, напередодні). Це підготує учнів до ситуації, коли на уроці будуть сидіти відвідувачі.

Відкриті уроки проводяться відповідно до плану методичної роботи школи та методичних об’єднань. Вчителі повинні мати у своєму розпорядженні достатній час для його підготовки. Не можна проводити в одному класі в один день кілька відкритих уроків. Небажано проведення декількох відкритих уроків в одному і тому ж класі і протягом місяця. Це пояснюється великим психологічним навантаженням, яку відчувають і учні, і вчителі. Дотримання вимог до підготовки і планування відкритих уроків входить у функціональні обов’язки заступника директора, який курирує методичну роботу.

На такий урок запрошується методист, голова методичної комісії або спеціаліст - предметник. Це дозволить викладачу психологічно підготуватися до відкритого уроку, на якому буде присутньо багато людей. Всі свої рекомендації, поради, особи, що приймають участь в підготовці уроку, повинні зробити в процесі цієї підготовки, не відкладаючи їх до обговорення результатів уроку. В навчальному кабінеті (лабораторії, майстерні) для запрошених заздалегідь готуються  місця, які вони займуть до дзвінка, але ні в якому випадку не після нього. Кожному із запрошених роздається план уроку. Присутність адміністрації обов'язкова. Проведення відкритого уроку вимагає від викладача значного психологічного навантаження. Тому дуже важливий педагогічний такт присутніх. Не допускається в процесі уроку вмішуватись в його хід, обмінюватись думками, перешіптуватись входити і виходити з кабінету, майстерні. Кожен запрошений робить запис по ходу уроку, який використовує при його обговоренні. Дуже добре б записувати такі уроки на відеокамеру і поступово створювати в методичному кабінеті ліцею відповідну відеотеку. Це б сприяло більш широкому розповсюдженню кращого педагогічного досвіду.

1.3. Особливості підготовки мультимедійних презентацій

Усе частіше вчителі, які готуються та проводять відкриті уроки, звертаються до різноманітних мультимедійних презентацій. Це не тільки данина моді. Медіапрезентації на уроці роблять його не тільки ефектним, а й у перше чергу ефективним.

При підготовці навчальних мультимедійних презентацій необхідно враховувати, з одного боку, загальнодидактичні принципи та вимоги, що диктуються психологічними особливостями сприйняття інформації з екрану та на друкованій основі (оскільки будь-який текст можна вивести за допомогою принтера на папір), а з іншим, максимально використовувати можливості, які надають нам засоби телекомунікаційної мережі та сучасних інформаційних технологій. Відштовхуватися, природно, треба від дидактичних і пізнавальних цілей і завдань, бо засоби інформаційних технологій – суть засобу реалізації дидактичних задач уроку.

Інакше кажучи, ефективність мультимедійних презентацій залежить від якості використаних матеріалів про навчальні дисципліни чи курси й майстерності педагога, який організує педагогічний процес. Тому педагогічна, змістовна складова мультимедійних презентацій як на етапі проектування презентації, так і у процесі її використання є пріоритетною. Звідси випливає важливість обґрунтування вибору концептуальних педагогічних положень, на яких передбачається будувати сучасний урок з використанням мультимедійних презентацій.

При створенні мультимедійних презентацій необхідно враховувати такі чинники:

• Мотивація ‑ необхідна складова організації педагогічного процесу, яку треба підтримувати впродовж усього процесу уроку. Великого значення в цьому плані набуває чітко поставлена мета, яка усвідомлюється всіма учнями. Мотивація швидко знижується, якщо рівень поставлених завдань не відповідає рівню підготовки учня.
• Постановка навчальної мети ‑ учень із самого початку своєї роботи повинен знати, що від нього вимагається. Завдання учням мають бути чітко й ясно сформульовані в ході уроку.
• Створення передумов до сприйняття навчального матеріалу ‑ тут можуть бути корисні різноманітні допоміжні матеріали як керівництво для учня. Такі матеріали можуть входити в комплект підручника або їх може підготувати сам викладач, що частіше за все й буває.
• Подача навчального матеріалу ‑ визначається залежно від навчальних завдань, що планується вирішувати. Якщо йдеться про мультимедійні засоби, то важливою проблемою є оформлення кадрів, що виводяться на екран дисплея. Тут необхідно, перш за все, ураховувати відомі принципи легкості зчитування інформації.
• Оцінювання – у ході роботи з комп’ютером учні повинні знати, як вони впоралися з навчальним матеріалом. Найбільш важливою є організація комунікацій "учень–учитель–учень" за допомогою медіа. Із цією метою рекомендується організувати роботу учнів на уроці в мініпроектах або "навчання у співпраці", дискусії тощо.

При створенні мультимедійної презентації треба враховувати не тільки відповідні принципи класичної дидактики, а і специфічні принципи використання комп’ютерних мультимедійних презентацій. Розробникам мультимедійних презентацій будуть корисні рекомендації, які залишаються вкрай актуальними в наш час при використанні найсучасніших педагогічних технологій у навчально-виховному процесі:

• розподіляйте кожний матеріал на певні рівні та невеликі закінчені частини;
• указуйте на кожному рівні окремі частини подальшого навчального матеріалу й, не допускаючи істотних перерв, наводьте окремі дані чи факти, щоби підтримувати допитливість учня, однак не задовольняючи її повною мірою;
• розподіляйте та розташовуйте навчальний матеріал так, щоб, де тільки можливо, на наступному рівні при вивченні нового знову та знову повторювалось попереднє.

Необхідно, щоб навчальний матеріал захоплював усіх учнів. Уживання всілякої графіки, анімації та імітації повинно сприяти підвищенню привабливості навчального матеріалу теми, бажано в інтерактивному режимі.

Уживання мультимедійних технологій для створення навчальних матеріалів диктує свої закони та пред’являє певні вимоги до підходів і методів їх розробки. Майстерно зроблена презентація може привернути увагу більшості учнів і пробудити в цілому інтерес до навчання.

Проте не слід захоплюватись і зловживати зовнішньою стороною презентації, пов’язаною з використанням спецефектів. Якщо ви перестараєтесь, то знизите ефективність презентації в цілому. Необхідно знайти такий баланс між навчальним матеріалом, що подається, і супроводжуючими його ефектами, щоб ваші учні буквально "сиділи на краєчку стільця". Це правило справедливе для всіх мультимедійних презентацій узагалі, але особливо для навчальних презентацій.

1.4. Обговорення й аналіз відкритого навчального заняття

Обговорення відкритого заняття повинно відбутись у день його проведення. Зволікання з обговоренням проведеного відкритого заняття значно знижує його ефективність. Організує обговорення частіше за все голова циклової комісії, особа, відповідальна за підготовку заняття, голова експертної комісії (можливі й інші варіанти).

Мета обговорення ‑ оцінка вірності організаційної постановки заняття, доцільність вибраних методів і засобів, а також допомога викладачеві осмислити окремі методичні підходи та прийоми, їх ефективність із точки зору поставлених завдань.

При обговоренні проведеного відкритого заняття можливі, а подекуди й необхідні уточнюючі запитання, які повинні мати конкретний характер: про окремі прийоми та методи роботи, про конкретні тонкощі даного заняття тощо та, разом із тим, не відводити обговорення від поставленої мети.

Обговорення рекомендується проводити в такій послідовності. Перш за все, безумовно, слово надається викладачу, який проводив відкрите заняття. Потім можуть виступити запрошені колеги, голова циклової комісії (методичного об’єднання), а вже після них – представник адміністрації навчального закладу (бажано відповідальний за методичну роботу), члени експертної чи атестаційної комісії.

Таким чином, перше слово надається викладачу, який проводив заняття. Він повинен чітко розкрити мету та провідні завдання навчального заняття, обґрунтувати вибір методів і засобів, якість їх уживання, повідомити про свої критичні висновки із проведення навчального заняття та змісту підібраного навчального матеріалу; дати загальну характеристику рівня навчальних компетентностей, успішності учнів, місце уроку в системі занять, обґрунтувавши вибрані форми організації та типу уроку.

Виступ учителя повинен допомогти присутнім зрозуміти його педагогічний задум, особливості вжитих ним методів і прийомів, що лежать в основі системи його роботи. Розгорнутий самоаналіз уроку не тільки продемонструє присутнім педагогічну й методичну обізнаність педагога, а й зумовить запитання, що виникли в ході уроку.

Промовці повинні детально й об’єктивно розкрити переваги та недоліки заняття, звернути особливу увагу на досягнення цілей навчання, виховання й розвитку учнів, на ефективність методів, що вживались, доцільність використання різноманітної наочності (у т. ч. й мультимедійної), обладнання тощо. Необхідно ретельно оцінити заняття з позиції реалізації загальнодидактичних принципів. Обов’язково в ході обговорення треба відзначити недоліки, помилки, допущені в організації та змісті заняття, дати поради про вдосконалення системи роботи викладача в цілому.

Останні виступаючі підбивають підсумки обговорення, відзначають, що було упущено попередніми виступаючими, дають оцінку прийомам і методам, що використовувались на занятті, відзначають глибину розкриття поставленої методичної мети відкритого навчального заняття та роблять висновки про доцільність використання представленого досвіду роботи.

При аналізі промовці повинні оцінити виховну роль заняття, його значення для формування особистості учня, бо змістом та організацією будь-яке заняття повинно сприяти вихованню позитивних якостей особистості учнів. Тон обговорення мусить бути діловим і доброзичливим. Необхідно домогтись і підтримувати діловий обмін думками, дискусію, які викликають бажання не тільки оцінити критично роботу колег, а і творчо використовувати його досвід у своїй роботі.

Після виступу присутніх, слово знову надається викладачу, який проводив заняття. Він відзначає, які зауваження сприймає, з чим він не згоден і чому, доводить власну точку зору.

Добре організоване обговорення допомагає дійти єдиної думки у принципових методичних питаннях, упровадити результати відкритого заняття в педагогічну практику.Корисно, якщо всі присутні на відкритому занятті здають заповнені бланки аналізу навчального заняття голові циклової комісії або відповідальному за проведення заняття чи методисту.

Комплект методичних розробок до відкритого навчального чи виховного заняття, його аналіз із наведеними висновками та пропозиціями складають певний структурний елемент передового педагогічного досвіду викладача.Система проведення відкритих занять повинна підтримувати все нове, передове, що народжується в діяльності педагогічного колективу, сприяти впровадженню у практику роботи навчального закладу прогресивних форм і методів навчання, розвитку й виховання учнів.

1.4.1. Схема самоаналізу уроку

Клас чи група, кількість присутніх учнів, кількість за списком. Тема уроку та її місце у структурі навчального предмета, навчальній темі, взаємозв’язок даного уроку з попередніми та наступними. Тип уроку та його організаційна структура.

Стисла психолого-педагогічна характеристика класу чи групи. Як поставлена триєдина мета уроку (навчальна, розвивальна, виховна), її конкретність. Дати оцінку успішності в досягненні цілей уроку, обґрунтувати показники результативності уроку. Відбір навчального змісту, форм і методів навчання відповідно до мети уроку. Виділити головні етапи уроку та дати їх повний аналіз, ґрунтуючись на результативності уроку.

Чи раціонально було розподілено час, відведений на всі етапи уроку? Чи логічні "зв’язки" між етапами? Показати, як інші етапи працювали на головний етап.

Відбір дидактичних матеріалів, ТЗН, мультимедійного обладнання, наочних посібників, роздавальних матеріалів відповідно до цілей заняття.

Як організовано оцінювання навчальних досягнень учнів на уроці? На яких етапах заняття проводилось? В яких формах і якими методами здійснювалось? Як організовано регулювання та корекція навчальних досягнень учнів?

Психологічна атмосфера на занятті.

Самооцінка результативності уроку. Чи вдалось реалізувати всі поставлені завдання уроку? Якщо не вдалось, то чому?

Намітити перспективи своєї діяльності.

1.4.2. Етичні правила аналізу відвіданих уроків

– не варто обговорювати невдалі моменти та негативні наслідки роботи колеги під час бесід з третіми особами;

– помилки та недоліки можуть мати тимчасовий характер, а тому не слід створювати негативний образ колеги в очах оточуючих;

– повідомлення колективу про результати аналізу відвіданих уроків – це перший вихід інформації про відвідування уроків. Те, що у повідомленні викличе його заперечення, не повинно виноситися на загальне обговорення колективу;

– під час відвідування уроку (уроків) методист повинен досконало розібратися в особливостях навчальних груп та реальних навчальних можливостей учнів, перш ніж винести на судження колективу свої висновки про результати роботи колеги;

– в основу аналізу відвіданих уроків завжди мають бути покладені співставлення результатів роботи одного й того ж самого педагога в тій ж самій групі в різні періоди навчального року;

– співставлення результатів роботи різних педагогів в однакових умовах з урахуванням відмінностей у навчальних можливостях учнів, але ж ніяк не порівняння результатів роботи того, а також з роботою будь-яких інших викладачів, майстрів виробничого навчання, не задіяних у даній ситуації контролю;

– під час аналізу відвіданого уроку ініціатива повністю належить тому, хто проводив урок. Він повинен повністю показати свої знання та вміння, тому не слід втручатися в його дії, нав’язувати йому свій аналіз уроку, вимагати від нього суворо фіксованої послідовності обговорення, часто перебивати його запитаннями, дозволяти собі різкі висловлювання, передчасні оцінки тощо;

– висновки присутніх на уроці повинні бути досконало обґрунтованими та сформульовані з реальних дій та фактів, які мали місце. Повідомляти про свої висновки слід у тактовній формі. Висновки про результати аналізу уроку не повинні звучати категорично;

– методист повинен постійно демонструвати високу культуру та компетентність з питань, що підлягають його повноваженням.

Таким чином, сучасний методист повинен вести колектив до нових досягнень та успіхів, формувати імідж навчального закладу, проявляючи високий рівень професійної майстерності.

1. 2. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

2.1.               Відкритий урок з охорони праці

Тема уроку. Основні причини та заходи запобігання травматизму на виробництві

Мета уроку:

- узагальнення та систематизація знань учнів з питань виробничого травматизму та професійних захворювань;

- більш глибоке розкриття проблеми виробничого травматизму, вміння критично оцінювати причини виникнення виробничого травматизму та його наслідки для суспільства;

- формування активної позиції щодо практичної реалізації принципу пріоритетності охорони життя і здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності.

Завдання уроку:

Після проведення цього уроку учні будуть пам’ятати, що їхнє здоров′я та життя, як і тих хто їх оточує на виробництві певною мірою буде залежати від їх професіоналізму, трудової дисципліни та виконання основних вимог нормативно-правових актів, що діють на виробництві. Учні повинні показати можливості роботи команди, розвивати такі якості як почуття відповідальності, вміння діяти в надзвичайних ситуаціях, планувати заходи запобігання виробничого травматизму як майбутні роботодавці чи працівники.

Метод проведення уроку: метод презентації, метод гри.

Форма проведення: урок у вигляді слайдів, гри (брейн-ринг), відео фільмів, робота з тестами.

Тип уроку: комбінований.

Дидактичне забезпечення:

-друковане: схеми, графіки, роздатковий матеріал, тестові завдання.

-екранне: презентаційний матеріал, слайди, відеофільми.

Міжпредметні зв’язки: загально-технічні, професійні дисципліни, правознавство, безпека життєдіяльності.

Епіграф уроку:

Будь-який рух має відгук у природі,

море змінюється із-за одного єдиного каменя.

І у питаннях благодаті будь-який людський

вчинок має вплив на інших людей.

Отже, у світі немає нічого несуттєвого.

Б.Паскаль

Хід уроку

I. Організаційна частина (1хв).

- Перевірка наявності учнів на уроці;

- Перевірка готовності учнів до занять.

II. Мотивація навчальної діяльності учнів (2 хв).

Викладач оголошує тему, мету уроку, зачитує епіграф, наголошує на значенні вивчення даної теми для майбутньої професійної діяльності, оскільки стосується життєвих інтересів. Поглиблення знань з теми „Основні причини та заходи запобігання травматизму на виробництві” буде базуватися на знаннях учнів, які вони отримали на попередніх уроках з предмету „Охорона праці”, а також в курсах загально-технічних і професійних дисциплін. На  уроці буде проведено вхідний контроль, тобто діагностичний контроль базових знань учнів.

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів (7 хв).

Для перевірки опорних знань використовую тестові завдання-нагадування, тести доповнення та фронтальне опитування.

12 учнів працює з тестовими завданнями-нагадування (12 завдань, кожне оцінюється по 1 балу)

Тестові завдання:

1. В якому році було прийнято нову редакцію закону України „Про охорону праці”

а) 14 жовтня 1992 р;

б) 2003 р.;

в) 2001 р.?

Правильна відповідь б).

2. Хто несе відповідальність за створення безпечних умов праці на кожному робочому місці:

а) робітник;

б) інженер з техніки безпеки;

в) роботодавець?

Правильна відповідь в).

3. Фінансування профілактичних заходів з охорони праці на підприємстві здійснюється:

а) роботодавцем;

б) фондом соціального страхування;

в) працівниками?

Правильна відповідь а).

4. Що є підставою для оплати потерпілому страхових оплат:

а) акт розслідування нещасного випадку;

б) медична довідка – листок тимчасової непрацездатності;

в) наказ роботодавця?

Правильна відповідь а) в).

5. При проведенні вступного протипожежного інструктажу працівників ознайомлюють із загальними положеннями закону України:

а) „Про охорону праці”;

б) „Про пожежну безпеку”;

в) „Про охорону здоров'я населення”?

Правильна відповідь в).

6. Результати перевірки знань працівників з питань охорони праці оформляються:

а) наказом керівника;

б) протоколом;

в) наряд-допуском?

Правильна відповідь б).

7. При прийняті на роботу з працівником проводять інструктаж:

а) вступний;

б) первинний;

в) цільовий?

Правильна відповідь а).

8. Ознайомлення працівника з вимогами інструкцій з охорони праці на робочому місці відбувається під час проведення інструктажу:

а) вступного;

б) первинного;

в) повторного?

Правильна відповідь б).

9. Повторний інструктаж на робочому місці при виконанні робіт підвищеної небезпеки проводиться:

а) раз в рік;

б) 1 раз на півріччя;

в) 1 раз на квартал?

Правильна відповідь в).

10. Хто здійснює громадський контроль за дотриманням всіма працівниками вимог інструкцій:

а) роботодавець:

б) профспілки;

в) уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці?

Правильна відповідь б) в).

11. Інструкції з охорони праці, що діють на підприємстві, мають переглядатись не рідше:

а) одного разу на 5 років;

б) одного разу на 3 роки;

в) щорічно?

Правильна відповідь а).

12. До яких небезпечних виробничих факторів віднесемо недостатнє освітлення виробничих приміщень:

а) фізичні;

б) психофізіологічні;

в) біологічні?

Правильна відповідь а).

Одночасно здійснюється контроль учнів із використанням тестів доповнень (кожне завдання оцінюється 2 балами)

І варіант

1. Первинний інструктаж проводиться за програмою, складеною із врахуванням вимог… (відповідних інструкцій з охорони праці та технічної документації).

2. За потерпілим, тимчасово переведеним на легку, оплачувану за нижчими тарифами роботу, зберігається… (його середньомісячний заробіток).

3. Працівник може відмовитися від роботи, якщо не дотримується законодавство з охорони праці, а роботодавець при цьому… (буде виплачувати йому середній заробіток).

4. Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на … (збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності).

5. Для страхування від нещасних випадків на виробництві не потрібно …(згоди або заяви працівника).

ІІ варіант

1. Страхування від нещасного випадку здійснює … (Фонд соціального страхування).

2. Закон України „Про охорону праці” вимагає, щоб усі працівники при прийомі на роботу і в процесі трудової діяльності проходили на підприємстві … (навчання, інструктаж і перевірку знань з питань охорони праці).

3. Позаплановий інструктаж проводиться, якщо у трудовому процесі виконавця робіт з підвищеною небезпекою сталася перерва … (понад 30 календарних днів).

4. Нормативно-правові акти з охорони праці – це ..(стандарти, норми, положення обов’язкові до виконання).

5. При укладанні трудового договору громадянин повинен бути проінформований роботодавцем під розписку про ( умови праці на підприємстві, про наявність на робочому місці небезпечних та шкідливих виробничих факторів, про права та пільги).

З рештою учнів викладач здійснює фронтальне опитування:

1. Основні завдання охорони праці.

2. Гарантії прав громадян на охорону праці.

3. Нормативно-правові акти такі, що діють на підприємстві.

4. Чому не допускають до виконання роботи працівників, які не пройшли навчання, інструктажів та перевірку знань з охорони праці?

Такий метод організації перевірки опорних знань дає змогу опитати максимальну кількість учнів за короткий час.

IV.Оголошення плану уроку (2 хв).

Викладач повідомляє учням про послідовність проведення уроку.

План уроку

1. Поняття про виробничий травматизм і профзахворювання.

2. Основні причини нещасних випадків на виробництві:

2.1.  організаційні;

2.2.  санітарно - гігієнічні;

2.3.  психофізіологічні;

2.4.  технічні.

3. Основні заходи запобігання травматизму та професійним захворюванням на виробництві.

V. Сприйняття та усвідомлення нового матеріалу (23 хв).

Вступне слово викладача

Високий рівень травматизму в галузях господарства свідчить про те, що заходи з пропаганди безпечних та нешкідливих  умов праці, що діють  нині, недостатньо висвітлюють проблемні питання.

Згідно з результатами аналізу виробничого травматизму,  з смертельними наслідками основною причиною виникнення таких нещасних випадків у всіх галузях господарства є організаційні причини: чисельні грубі  порушення правил безпеки безпосередньо виконавцями  робіт та незадовільна робота керівників та посадових осіб щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці на виробництві.

Перед поясненням першого питання викладач звертається до учнів із запитанням:

1. Для чого потрібно вивчати та аналізувати причини виникнення виробничого травматизму?

Вислухавши їх відповіді, починає пояснювати перше питання.

Виробничий травматизм – це явище, що характеризується сукупністю виробничих травм і нещасних випадків на виробництві.

На екрані за допомогою мультимедійного проектора висвітлюється характеристика виробничих травм, нещасних випадків на виробництві, професійного захворювання та отруєння, оперативні дані про стан виробничого травматизму за 2011 рік (додаток 1).

Виробнича травма – це травма, отримана працівником на виробництві внаслідок недотримання вимог охорони праці.

Нещасні випадки на виробництві – це травми, гострі професійні захворювання та отруєння, теплові удари, ураження електричним струмом, ушкодження внаслідок аварій, пожеж.

Під час пояснення даного питання викладач запитує в учнів:

Чому виникають професійні захворювання?

Вислухавши відповіді учнів, колективно робимо висновок, що на виникнення професійного захворювання чи отруєння впливає шкідливий виробничий фактор.

За допомогою опорного конспекту учні пригадують шкідливі виробничі фактори. Учням роздають картки із схемою опорного конспекту, куди вони записують шкідливі виробничі фактори, характерні для їхньої майбутньої професійної діяльності.

Учням пропонується навести приклади найтиповіших професійних захворювань, пов’язаних з їх майбутньою професією.

Отже, залежно від тривалості та рівня дії шкідливий виробничий фактор може стати небезпечним.

Професійне захворювання виникає як наслідок дії на працівника специфічних для даної роботи шкідливих виробничих факторів.

Професійне захворювання є наслідком багаторазової, тривалої дії на органи людини відповідних виробничих шкідливих чинників: пилу, пару, газів, шуму, вібрації, випромінювань.

До професійних захворювань відносимо також професійні отруєння , гострі та хронічні.

Викладач звертається до учнів із запитанням: Під впливом чого відбувається отруєння працівників? Від яких чинників залежить ступінь отруєння працівників?

Для повної характеристики професійних отруєнь, гострих та хронічних, учням пропонується виконати тести доповнення.

1. Гостре професійне отруєння виникає …(раптово, після одноразової дії високої концентрації хімічних речовин, що містяться в повітрі робочої зони)

2. Хронічне професійне отруєння виникає… (в результаті тривалої систематичної дії на організм хімічних речовин).

2. Успішна профілактика виробничого травматизму та професійної захворюваності можлива лише за умови ретельного вивчення причин їх виникнення. Для полегшення цього завдання причини виробничого травматизму і професійної захворюваності класифікуються на наступні основні групи: організаційні, технічні, санітарно-гігієнічні, психофізіологічні.

За допомогою мультимедійного проектора у вигляді слайдів учні переглядають основні групи причин виробничого травматизму (додаток 2).

2.1. Організаційні причини: відсутність або неякісне проведення навчання з питань охорони праці, відсутність контролю, порушення вимог інструкцій, правил, норм, стандартів, невиконання заходів щодо охорони праці, порушення технологічних регламентів, правил експлуатації устаткування, транспортних засобів, інструменту, порушення норм і правил планово-попереджувального ремонту устаткування, недостатній технічний нагляд за небезпечними роботами, використання устаткування, механізмів та інструменту не за призначенням.

2.2. Санітарно-гігієнічні причини: підвищений (вище ГДК) вміст в повітрі робочих зон шкідливих речовин, недостатнє чи нераціональне освітлення, підвищені рівні шуму, вібрації, незадовільні мікрокліматичні умови, наявність різноманітних випромінювань вище допустимих значень, порушення правил особистої гігієни.

2.3. Психофізіологічні причини: помилкові дії внаслідок втоми працівника через надмірну важкість і напруженість роботи, монотонність праці, хворобливий стан працівника, необережність, невідповідність психофізіологічних даних працівника використовуваній техніці чи виконуваній роботі.

2.4. Технічні причини: несправність виробничого устаткування, механізмів, інструменту, недосконалість технологічних процесів, конструктивні  недоліки устаткування, недосконалість або відсутність захисних загороджень, запобіжних пристроїв, засобів сигналізації та блокування.

3. Перед поясненням питання «Основні заходи запобігання травматизму та професійним захворюванням на виробництві» учні переглядають відео фільм «Працюй за правилами завжди» . На попередньому уроці домашнім завданням для учнів було підготувати свої рекомендації щодо заходів запобігання виробничого травматизму та створення безпечних умов праці на робочих місцях. Викладач пропонує висловити усім учням свої пропозиції, після чого колективно роблять висновок і об’єднують запропоновані заходи в певні групи. За допомогою мультимедійного проектора на екрані висвітлюється схема класифікації заходів щодо попередження та усунення причин виробничого травматизму і професійної захворюваності. У цей час учні складають в зошитах опорний конспект з даного питання. Після перевірки та обговорення опорних конспектів викладач робить висновок. Відповідно до Закону України «Про охорону праці» на кожному підприємстві незалежно від форм власності роботодавець колективно із профспілками розробляє і реалізує комплексні заходи щодо профілактики виробничого травматизму і профзахворювань. Вони є основою для складання розділу «Охорона праці» в колективному договорі. В цьому документі обов’язково повинна бути передбачена сума коштів з фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві на виконання цих заходів.

VI. Узагальнення і систематизація знань учень ( 7 хв) .

1. Закріплення знань учня здійснюється у вигляді гри «брейн-ринг». Мета цієї гри розгадати криптограму. Для проведення цієї гри обирається керівник і формуються команди, обговорюються правила проведення. Криптограма висвітлюється на екрані.

2. Викладач здійснює фронтальне опитування з вивченого матеріалу.

Дайте відповіді на запитання:

1. Які причини найчастіше спонукають до виникнення виробничого травматизму?

2. Найтиповіші професійні захворювання для вашої професії.

3. Яка роль працівника в попередженні виробничого травматизму?

Обговоривши відповіді учнів викладач ставить учням проблемне питання: З якою метою потрібно проводити розслідування та аналіз професійного травматизму? Вислухавши думку учнів, викладач робить висновок. Своєчасність, оперативність, розслідування та аналізу професійного травматизму буде сприяти попередженню виникнення інших нещасних випадків на виробництві. Сьогодні нам всім необхідно замислитись, що кожен такий випадок на виробництві – це людське горе, понівечені життя, діти, позбавлені батьків, тоді стає зрозумілим, що кожен з нас на робочому місці повинен робити все, щоб цього не відбулось. І на основі знань з охорони праці формувати активно свідому позицію щодо значення і місця здорових та безпечних умов праці, високої культури безпеки праці на виробництвах України як майбутніх роботодавців та працівників. Так Закон України «Про охорону праці» покладає на роботодавця повну відповідальність за створення безпечних умов праці на кожному робочому місці. Але пам’ятаймо, що й працівник несе відповідальність за збереження життя, здоров′я – як свого так і тих, хто працює поруч. Викладач завершує урок такими словами:

Вбити нас може будь-який предмет, навіть створений для нашої зручності, наприклад, нас вбивають стіни будинку, або, скажімо, східці сходів, якщо ми необачно ступаємо.

Б.Паскаль

Побажання викладача учням: щоб ви на своїх робочих місцях ніколи не зазнали впливу шкідливих виробничих факторів і мали високу працездатність протягом всього трудового періоду.

VII. Оголошення оцінок та їх коментар. (2 хв).

VIII. Домашнє завдання (1хв).

Л.Є.Винокурова. Основи охорони праці: навчальний посібник для професійно технічних навчальних закладів./К.:факт, 2005р./розділ І

Завдання: скласти опорний конспект по питанню: Найтиповіші причини виникнення професійних захворювань в професії та заходи щодо попередження їх.

ВИСНОВКИ

Мета підсумкової випускної роботи досягнута та виконані такі завдання:

1. Підібраноіопрацьовано 11 джерел педагогічної та методичної інформації з теми дослідження.
2. Результати аналізу і систематизації інформації, отриманої з опрацьованих літературних джерел, представлено теоретичною частиною даної роботи.
3. Відкрите навчальне заняття є формою поширення та пропаганди передового досвіду , елементом методичної роботи викладача.
4. Створенометодичнурозробку відкритого уроку з охорони праці «Основні причини та заходи запобігання травматизму на виробництві»

На мою думку  особливе місце в удосконаленні навчально-виховного процесу та підвищенні педагогічної майстерності викладачів і майстрів виробничого навчання займають відкриті уроки. Відкриті уроки та виховні заходи – одна з важливих форм організації методичної  роботи. В освітній практиці іноді не розрізняють відкриті й звичайні уроки.

Відкрите заняття повинно служити ілюстрацією висновків, до яких прийшов викладач в результаті педагогічного експерименту , роботи над педагогічної темою , результату роботи з педагогічної технології або на підставі багаторічного досвіду роботи.

ЛІТЕРАТУРА

1.Кравцов Н.И. Организация методической работы в СПТУ и рукодство ею. М.; Высшая школа, 1986

2. Ковальчук В.І. Як стати майстерним педагогом. Київ, 2007

3. Освітянський науково - методичний журнал «Відкритий урок» №5 – 6, 2009

4. Рюмина А.А. Организация и проведение открытых уроков в учебных заведениях ПТО. М.; 1989

5.Профтехосвіта №2, 2009 Навчально-методичний супровід діяльності ПТНЗ. Л.Шевчук ст..12-14

6. Профтехосвіта  №2, 2010 Система методичної роботи в ПТНЗ Т.Петренко ст..36-40.

7. Галіцина Л. Шкільний методкабінет. Новий ритм роботи. К.; «Шкільний світ», 2008

8. Мурашко Н. Аналіз уроку. К.; «Шкільний світ», 2008.

9. Л.Є.Винокурова. Основи охорони праці: навчальний посібник для професійно технічних навчальних закладів./К.:факт, 2005р

10. Науково-виробничий журнал «Охорона праці».

11.  В.П.Іващенко. Тематичний посібник з охорони праці та профілактики виробниого травматизму.-К.:Фенікс, 2007 р.