Диференціація навчання .
Досвід роботи
Динька С.В.
Загальноосвітня школа І –ІІІ ст №1, м. Ніжин, Україна
Стаття присвячена проблемі диференційованого підходу до навчання, яке передбачає врахування як вікових так і індивідуальних особливостей школярів, їх розумового і фізичного розвитку, здібностей, мотивів і потреб.
Проблема диференційованого навчання не є новою. Концепцію диференціації навчально – виховної роботи з урахуванням здібностей окремих учнів висунув уже Платон. Його роботу продовжили В. Штерн, Клаперед, Зіккінгер. Значну увагу приділяли і вітчизняні вчені Ломоносов, Сковорода, Ушинський.
В педагогічній літературі описано два види диференційованого підходу до навчання – зовнішня і внутрішня диференціація.
Термін зовнішня диференціація означає таку організацію навчального процесу, при якій для врахування індивідуальних особливостей учнів, останніх об’єднують в спеціальні диференційовані навчальні групи.
Під терміном внутрішня диференціація розуміють таку організацію навчального процесу, при якій врахування індивідуальних особливостей учнів проводиться в умовах роботи вчителя в звичайних класах.
В наш час замість термінів «зовнішня» і «внутрішня диференціація» відповідно вживають терміни «профільна» і «рівнева» диференціація.
При організації диференційованого навчання, вчитель стикається з програмою відбору і складання диференційованих завдань. Тому в статті наведені найбільш поширені у педагогічній практиці способи складання цих завдань і організації їх виконання.
Система диференційованих завдань, розрахована на індивідуальні особливості учнів, на принцип їх роботи на рівні своїх пізнавальних можливостей, відкриває додаткові резерви для свідомого вивчення хімії. Учні постають в умови не лише систематично відтворювати інформацію, а й практично використовувати її за зразком (ІІІ рівень складності), у подібній ситуації (ІІ рівень складності), а також у новій , творчій ситуації (перший рівень складності). Таким чином, оптимальні умови організації саме власної діяльності учнів в системі взаємодії вчитель – учень забезпечуються насамперед практичним використанням теоретичних знань з урахуванням індивідуальних особливостей учнів, що спонукає їх виявляти максимальний рівень самостійності на уроках.
Диференційований підхід в навчально – виховному процесі дає можливість усунути перевантаження учнів, позбавитися комплексу «середнього учня», своєчасно виявити прогалини в знаннях, забезпечувати оптимальний режим роботи кожного учня на уроці і в дома.
Attachments:
 диференціація
|
[ ] |
28 Kb |
|
атес- диферен. навчання-досвід роботи.doc
|
[ ] |
148 Kb |
Біографія Бальзака ч.1
Біографія Стендаля
