Квашніна С.С, вчитель І категорії,
Первомайська ЗОШ І- ІІІ ступенів,
смт Первомайське,
Жовтневого р-н,
Миколаївської області.
Тема. На рушнику хай доля квітне
Мета. Ознайомити з рушником, як оберегом, його символічним значенням, традиціями, звичаями, обрядами пов’язаними з рушником. Домогтися глибокого осмислення учнями значення рушника у житті рідного народу,вироблення душевної потреби берегти його як сімейний скарб, бажання вишити свій рушник. Виховувати глибокі почуття любові до батьків, пошани до людей праці, гордість за майстринь, родичів, близьких.
Обладнання. Рушники,калина, хліб і сіль на рушнику, висловлювання про рушник, ікона в рушнику, портрет Т.Шевченка.
Пісня «Зеленеє жито»
Вчитель Добрий день, любі друзі!
Шановні гості, батьки, вчителі!
Ми раді вас сьогодні привітать
На нашому світлому і радісному святі.
Ласкаво просимо до хати!
1-й ведучий
Гостей годиться хлібом – сіллю
Зустрічать.
Привітним, гожим словом
Віншувати.
2-й ведучий
Прийміть же хліб на мальовничім
Рушникові
Про цей рушник сьогодні йтиме мова!
Вчитель. Хліб і рушник – одвічні людські символи. Хліб, сіль на вишитому рушникові – то висока ознака гостинності українського народу. Кожному, хто приходив з чистими помислами, підносили цю давню слов’янську святиню.
1.У нас сьогодні наче вечорниці.
Милують око диво – рушники,
Дівочий сміх лунає у світлиці,
Як добре, що є звичаї такі!
2.Збиратися разом, співать. гулять,
Про Україну – неньку розмовляти.
Дізнатись більше про традиції, обряди,
Культури та історію – ми завжди раді.
3.Скільки багатства в нашого народу!
В криниці мудрості не висиха вода.
Свято шануються закони роду.
Душі народної скарбниця не згаса.
4.А мова наша - рідна мова.
Чи то не золото, не скарб!
Вана мов гілка калинова –
Красою вабить і цілющий має дар
5.А як же не згадать про пісню –
Сумну й веселу, радісну й тужну.
Вона то у блакить зрина небесну,
То серце крає від жалю.
6.Не вистачить нам ночі, мабудь,
Щоб розказать про всі оті скарби.
Адже сьогодні ми прийшли сюди,
Щоб розповісти вам про рушники!
Пісня «Музичні рушники»
1-й ведучий. Рушник на стіні. Не було, здається, жодної оселі в Україні, котру б вони не прикрашали. Хоч би яке убоге судилося господарям життя, а все ж всюди ці витвори народного мистецтва палахкотіли багатством кольорів, були своєрідною візиткою, а якщо точніше, обличчям оселі, відтак і господині.
2-й ведучий. Хто з вас не бачив вишиваного рушника? Мабуть, немає таких. Хоч раз, а зустрічали. Адже рушник є окрасою світлиці. Без рушника не обходилося, він завжди був під рукою, тому і назву свою дістав від слова «рука» - рушник, тобто рушничок.
3-й ведучий. З давніх – давен у чарівну силу рушника вірили,як у доброго чарівника, що збереже від усякого лиха. Спитайте,звідки ж бо взятися такій силі? А сила рушника – у візерунках, вишитих на ньому. Рушники можна читати так, як читають книги. Треба лише розумітися на орнаментах.
4-й ведучий. А я чула від бабусі, коли людина, котра вишиває рушник, має думки і бажання чисті, добрі радісні, то і рушник матиме чарівну силу. Чи це так?
Вчитель. Так, Оленко, так. Але лиха людина не може володіти чарами добра. Подивіться (розгортає старовинний густо вишитий рушник) які складні дивовижні візерунки. Аж не віриться що своїми руками можна таке диво створити.
Я гадаю, що найкраще про рушник, про секрети вишивки розповість нам наша гостя – майстриня-вишивальниця.
Клапушинська Світлана Вікторівна.
Вчитель. Ми щиро вдячні вам за те, що ви прийшли сьогодні до нас і розповіли багато цікавого.
Даруємо вам пісню.
Пісня «Рушничок » (Біле поле полотняне)
Вчитель. Рушник на стіні…Не було жодної хати,
де не палахкотіли б вишиті узорами рушники.
Недарма народ склав прислів’я про рушники.
Які прислів’я ви знаєте?
Хата без рушників, як без вікон.
Хата без рушників що родина – без дітей.
Рушник на кілочку – хата у віночку.
Вчитель. Рушники служили не лише прикрасою для життя,їх вішали над дверима, над вікнами. Щоб ніяке зло не проникло до хати – вони були оберегами
- Діти, а як використовують рушник у побуті?
Діти про рушник.
1. Образи в хаті. У класі портрет Т. Шевченка в класі теж прикрашений рушником.
2. Моя бабуся рушником хліб накриває.
3. Коли я йду на Великдень святити паску, то кошик накриваю рушником із вишивкою
4. Я була на весіллі й бачила. Що молоді дають клятву один одному на вишитому рушнику.
5. У моєї тітки будували хату. Коли верх хати був готовий, його прикрасили букетом квітів, перев’язаних рушником.
Вчитель. Молодці. Послухаємо пісню «Рушночок» (Вишивала я рушник)
Але скільки цікавого
вони можуть розповісти
про ті звичаї традиції де
вони були головними
героями. Деякі з рушників
сьогодні завітали до нас
на свято.
Вони нам розкажуть
про своє призначення
Запрошуються рушники.
1-й учень Мене багато років люди зустрічають з великою радістю. Я підношу дорогим гостям хліб і сіль. Я символізую велику гостинність українського народу.
На рушник святковий
Хліб кладемо з сіллю
Щоб легкі дороги славили країну
Щоб у нашій праці
І в гучнім весіллі
шанували в світі людину.
2-й учень. Приходила людина у цей світ. Це дуже визначна подія для всієї родини, всього роду. І тому зустрічають дитину, її першим і найголовнішим рушником – рушником долі. Готувала його мати ще до народження дитини. Для хлопчика вишивала дубове листячко, щоб сильним і мужнім зростав синок. А для дівчинки – калину, щоб гарна була. Спочатку цей рушник лежав під подушечкою маляти. З ним несли дитину у церкву хрестити, на ньому благословляла мати сина чи доньку на одруження. Цей рушник берегли все життя.
3-й учень. Молоду матір, що недавно народила дитину, родичі вітали рушником, у який загортали хліб та ласощі, щоб життя новонародженого було ситим та солодким. Звався цей рушник «завивач». Розв’язуючи його, гість промовляв:
Радуйся,земле,радій, родино,
Радуйся з нами, нова дитино,
В тебе доволі і ласки, і дива,
Хай не цурається доля щаслива.
4-й учень. А от рушником «уповивачем» бабуся-повитуха вперше повивала маля. Цей рушник також готувала мати до народження дитини. Вибілювала його. Прала його, а багато разів, щоб він був м’яким. Коли вповивали дитину, промовляли:
Вповиваю тебе , дитятко,
В рушничок біленький
Щоб великим виростало,
Щоб було і здоровеньким
Щоб лихо тя минало,
Щастя огортало
Щоб мале твоє сердечко
Тай смутку не знало.
5-й учень. Підростає дитина. А мамині руки вже вишили для неї рушничок – «утирач». На ньому квіти, дерево з пташками і слова «Доброго ранку»або «Доброго здоров’я» Цей рушник висів на кілочку біля дверей. Уранці подаючи його дитині. Мати каже:
Утирайся, моє серденько,
рушничком біленьким,
Та й будь же з ним щодниночки
Добре, веселеньке.
Подавали «утирач» і гостям, коли запрошували до столу.
Кладучи рушник гостеві на плечі, господиня лила йому на руки воду з
кухля. От лише утиратися разом із кимось одним рушником не годилося – можна накликати сварку.
5-й учень. А в свято застеляє господиня стіл білим обрусом. На нього кладе запашну паляницю. І світлиця ставала від того ще осяйнішою і веселішою.
Рідний обрусе, пряла тебе матуся
Пряла і ткала, білила.
Стелила на стіл святу білизну,
В селянську хату вселялася сила.
6-й учень. Весільний рушник кожна дівчина готувала собі заздалегідь. У кожній родині, де підростала дівчина, скриня мала повнитися рушниками. Закріпленням шлюбу було «стати на рушник». В народі кажуть на рушник стати – навік друга мати».
А ще існує таке повір’я, хто першим із наречених стане на рушник, той буде головою у сім’ї.
7-й учень. Стверджують, що саме слово «рушник» походить від слова «рушати.»Мати, проводжаючи сина в дорогу, в армію, замотувала хлібину у рушник, промовляла: «Рушай щасливо, хай благословить тебе Бог!» Той рушник оберігав сина від зла, від нещастя, нагадував про тепло рідної домівки.
Пісня про рушник.
Вчитель. А я хочу вам ще розповісти, що є ще рушники «стирачі» і «покутники».
Рушники стирачі не вибілювали і вишивали не пишними візерунками. Ними витирали стіл, лавки, посуд, накривали хліб чи діжку з тістом.
А покутники – рушники для образів, гарно вишиті.
Діти, так як ви вже говорили, що кожна дівчина вміла вишивати. З чистою думкою, гарним бажанням дівчина вишивала на рушниках….А як ви гадаєте що?
Зараз нам наші учні розкажуть, що вишивали на рушниках
Діти.
1. Калину – дерево нашого народу. В рушниках вона стала символом любові, щастя та невмирущого роду.
2. Виноград .Символіка винограду розкриває нам радість і красу створення сім’ї.
3. Вишивали маки. Вірили, мак має чарівну сили, яка захищає від усілякого злого.
4. Вишивали квіти:мальви, троянди, чорнобривці, ромашки, волошки.
5. З квітами на рушнику переплітався і пташиний світ.
Птахи – то символ людських душ.
Солов’я і зозулю вишивали на дівочих рушниках, вишивали попарно. Бо соловей щебече собі пару кличе. Цих пташок вишивають на гілці калини, що символізує продовження роду.
6. Поважні пави на весільних рушниках: вони мають над собою вінець – Боже благословення.
7. Ластівка – вірна супутниця людської оселі, ця пташка завжди несе добру звістку.
8. В давнину на рушниках вишивали не тільки рослинний, а й геометричний орнамент, це традиція здебільшого західних областей України, який використовувався в основному на ритуальних рушниках.
Пісня «Оленчині вишивки»
1 ведучий. Кожен район в Україні мав свої кольори. Для Буковини та Закарпаття властиві різнобарвні кольори. На Київщині, Полтавщині – червоний, чорний та синій.
2ведучий. На Рівненщині – червоний та чорний, У кожного кольору своя історія. Що ж означає червоний колір? То колір калини, щастя, любові, щасливої долі. Що ж означає чорний колір? Це колір землі нашої родючої, а інколи й смутку.
Вчитель. Цікаво, а чому чорний і червоний колір у нас в Україні найбільш популярні? Мабуть, це національний звичай. Та й гарно поєднується. Старі люди кажуть, що то віддавна, мало не від древлянських племен – горе з радістю переплітається
Два кольори мої, два кольори,
Червоний – то любов, а чорний – то журба.
Пісня «Два кольори».
Вчитель. Діти, ви добре знаєте, що вишивали в давнину на рушниках. То ж давайте і ми спробуємо вишити усі разом. Але вишивати ми будемо незвичайно граючись.
Пісня - масовка
Вчитель. Молодці. Я гадаю, гарни
ми вишили рушник.
-Діти, з яких джерел ми знаходили
інформацію про рушник? (Відповіді учнів)
Тому на наше свято ми запросили
завідуючу селищної бібліотеки
Шевченко А.Б. Надаємо Вам слово.
А ще послухайте цікаву інформацію,
яку знайшли наші учні.
1-й учень. Мені бабуся говорила, що ткали рушники тільки в жіночі дні – середу, п’ятницю, суботу.
2-й учень. А мені розповідала матуся, що є такий звичай у нашого народу. Навесні, на свято Юрія, яке буває 6 травня, коли зеленіли посіви, люди виходили в поле з родиною. Попереду йшов батько і ніс на рушнику хліб і сіль. Мати несла в кошику різне частування, накрите рушником. Тричі обходили поле і просили Бога, щоб виріс великий урожай.
3-учень. А я бачила по телебаченню, як зі сльозами на очах цілують вишитий рушник іноземні туристи, для яких Україна – рідна земля їхніх батьків чи дідусів. А як найдорожчий подарунок з України везуть рушник, бо на ньому оживають до болю знайомі спогади – шум дібров, кетяги калини, все те, чого немає на чужині.
Вчитель. Молодці, діти. А я хочу доповнити ваші повідомлення. На Україні дуже багато є музеїв декоративно – прикладного мистецтва де є розділи саме в яких розповідається про рушник, вишиті рушники знаходяться. І таки за допомогою інтернет знайшли ми музей саме рушників. Музей Рушників у селищі Степне Полтавського району Полтавської області.
На виставці є про музеї:
В Київській області «Музей українського декоративного мистецтва.»
В Закарпатській області «Музей вишивки і стародавнього одягу»
В Івано-Франківській області «Коломийський музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття»
Пісня. Вишиваю рушник.
Вчитель. Український рушник оздоблений квітами, зірками, птахами. Скільки він промовляє серцю кожного з нас! Слова «Рушник» і «Мати» часто зустрічаються разом. Тому ці слова оспівують не тільки в піснях, а й пишуть про них вірші.
Ось послухайте їх.
Учні
1.Дивлюся мовчки на рушник,
Що мати вишивала,
І чую гуси зняли крик,
Зозуля закувала.
2.Знов чорнобривці зацвіли,
Запахла рута-м’ята.
Десь тихо бджоли загули,
Всміхнулась люба мати.
3.І біль із серця раптом зник,
Так тепло-тепло стало.
Цілую мовчки той рушник,
Що мати вишивала.
Пісня. Вишиванка (Рушничок для мами)
Матусин рушник
Рушник матусин, наче сяйво днини,
Через життя дорогою проліг.
Своїм манливим кетягом калини
Веде мене на батьківський поріг.
В нім кольори предивно – пурпурові -
Калина, сонце, райдужні пісні.
Бо там цілющі, мов без дна криниці.
З яких ми брали силу і снагу.
Дитинство наше із крилом жар - птиці
Любити вчились землю дорогу.
Хоч мами не збиралися нікуди,
Та ми летіли з рідного гнізда.
Лишались там найближчі серцю люди,
Пахучий мед із хлібом і вода.
А нам рушник, як долю – у торбину,
Щоб ми жили із крилами зорі,
І берегли у серці Батьківщину,
І не минали батьківський поріг.
Пісня .Рушничок для мами
Вчитель. Він пройшов крізь віки, він і нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею. Він щедро простелений близьким і далеким друзям, гостям. Хай символ цей ще довго живе в наших хатах ,як ознака великої любові і незрадливості.
Рушники України
1. Скільки вас і які?
Рушничок для дитини
Рушник на всі дні,
Рушники ті весільні,
Рушнички лиш для свят,
Рушнички для недолі,
Рушнички для малят.
І над образом в хаті.
Рушник той висить.
2.І в палатах багатих.
Хто всіх налічить?
Рушнички всі в узорах:
І рушник на щодень,
Різнобарвні в кольорах.
Ще й рядочки з пісень.
3.Рушники України –
Для обличчя і рук,
З ними діти зростали.
Брали в світі в дні розлук.
Скільки ви, українки,
Із квіток і рослин
Змайстрували в зазимки
Рушників для родин.
На весь світ розіслали
Різні взори землі.
Рушники – не для слави,
Рушники – вчителі.
Вчитель. Так розповіли ми сьогодні багато. Але не все. Бо неможливо збагнути до кінця душу народу, її багатство. Хай символ цей ще довго живе у наших хатах, як ознака великої любові й незрадливості.
Учень
Хай здоров’я ніколи не зраджує Вам,
Будьте завжди такі ж ніжні, рідні та милі,
Щоб Вам радість і щастя, й любов
Вишиваним цвіли рушником.
Пісня «Родина»
Вчитель. А на прощання хочеться сказати:
Шануйте, друзі, рушники,
Квітчайте ними свою хату -
То обереги від біди.
Шануйте ті, що дала мати,
Готуйте дітям з чистої роси.
Щоб легко їм в житті здолати
Похмурі та скрутні часи
Всі. Шануйте,друзі, рушники.
Пісня Хай у вас і в нас все буде гаразд
Все свято наше закінчилося.
Додаток
Музей Рушника
Селище Степне Полтавський район
Полтавської області
тел. 55-90-95
Говорять, що український рушник стелиться,
як дорога, вабить, як вічність, зачаровує, як пісня.
Саме такими вишиванками Вас зустріне
музей Рушника у с.Степне.
Тематично і затишно розміщені експонати ручних вишиванок з різних куточків
Полтавської області .
Цей музей залишиться у пам’яті відвідувачів і манитиме до себе знову і знову.
ВКонтакте - комментарии
ВКонтакте
