Війна — це трагедія не тільки українського народу, а й російського, польського, білоруського, багатьох інших народів. Живе вона у спогадах, на сторінках книг.
Згинь назавжди, смертнице війно.
І хай мирно сплять діти, хай ростуть дерева і квіти, хай цвітуть сади і колосяться поля пшениці, хай працюють люди на землі. І хай несуть вони у собі оту безмежну Довженкову любов до людей, до природи, до України.
Мислитель-людинолюб, людина, яку Бог наділив красою обраного з-поміж багатьох людей і багатогранним талантом.
Дивись, Довженку, на нас усіх, зачарованих твоїм полумягким словом.
І хоч провів ти останні свої дні далеко від рідного краю, та ти живеш у наших душах і серцях. Зачаровуєш, оберігаєш, любиш, застерігаєш: «Люди, будьте пильні та розумні. Не дозволяйте страхіттю війни колись повернутися».