У українському законі про освіту є строчка про опікунські ради освітніх установ, але там не прописано їх законне місце в правовому полі де-факто державної системи освіти. Виникає враження, що задум створення опікунських рад у наших законодавців виник як спроба юридичного оформлення фінансової неспроможності і визнання нездатності держави підтримувати систему освіти держави на більш-менш задовільному рівні. Сьогодні таких можливостей немає, і вони в досяжному майбутньому і необхідному розмірі не передбачаються. У нас – «ринок» у вигляді поголовного зубожіння основної маси населення країни і панування приватних інтересів над суспільними потребами.
Звідси напрошується висновок про нездійсненність ідеї опікунських рад в тій методологічній схемі, яку представляє освітній закон держави. Проблема становлення опікунських рад може бути переформатована так: виникнення і розвиток опікунського руху є не державний, а громадський акт – дія, що затверджує легітимність громадської ініціативи і становлення громадського суспільства.
Ткаченко Олена Станіславівна, вчитель математики
 МЕТОДИЧКА.doc |
[ ] | 181 Kb |
