Наумик Вікторія Валеріївна
Цей матеріал допомога вчителю у роботі з батьками та дітьми.
Правове виховання молодших школярів як один з шляхів формування патріота – громадянина.
Якщо педагогіка хочу виховувати людину в усіх відношеннях, то вона повинна раніше дізнатися |про нього також в усіх відношеннях.
(К. Д. Ушинський)
Проблема прав дітей одна з найактуальніших проблем нашого суспільства, але рівень правової культури та знань дітей про свої права й обов'язки доволі низький.Про це свідчать результати опитування під час проходження практики у 3 класі. Майже кожна шоста дитина взагалі не знає законів, які її захищають.Дітям бракує елементарної обізнаності у сфері своїх прав, обов'язків та відповідальності за багатьох життєвих ситуацій. Важливість розв'язання проблеми прав дітей зумовлена тим, що реалізація прав дитини є чи не найосновнішою умовою фізичного та психічного благополуччя дитини, її розвитку. можна виокремити три автономні чинники, які актуалізують проблему прав дитини й спонукають нас її активно розглядати і розв'язувати:
1 — ідеологічно-суспільний;
2 — соціальний;
3 — психолого-педагогічний.
Правове виховання, порівняно з іншими напрямами виховання, має свою специфіку. Правова освіта та правове виховання - це спеціалізована, систематична підготовка людей до суспільного життя в умовах демократії.
Завдання правової освіти та правового виховання:
- сприяти становленню активної позиції учнів щодо реалізації прав і свободи людини;
- надати основні правові знання, сформувати мотивацію та вміння, необхідні для відповідальної участі молоді в громадському житті;
- створити умови для набуття учнями досвіду громадянської дії, демократичної поведінки та конструктивної взаємодії.
Мету правового виховання можна вважати досягнутою, якщо дитина набула здатності самостійно управляти своєю поведінкою. Пріоритет прав дитини Правова свідомість дитини формується на основі правових знань, уявлень, поглядів, переконань, почуттів, які склалися в нашому суспільстві і становлять суспільну свідомість, що має вирішальний вплив на формування свідомості особистості. Правосвідомість — усвідомлення своїх прав, свобод, обов'язків, дотримання законів, ставлення до державної влади. Основою правосвідомості особистості є усвідомлення.
Правова держава дотримується верховенства закону, положень про права дитини, викладених у Декларації прав дитини та Конвенції про права дитини. Для того, щоб захистити свої права, громадянин зобов'язаний добровільно дотримуватись чинних законів, знати не лише свої права, а й сприймати їх як свої обов'язки. У цьому діалектика взаємовідносин прав і обов'язків, основна суть виховання правосвідомості. Для правового виховання добирається обсяг і зміст життєво важливої і доступної для дітей інформації, яка дасть змогу в обмежений час досягти максимального виховного ефекту, не перевантажуючи пам'яті дітей непотрібними фактами і деталями. Правові знання допомагають співвідносити свої вчинки і поведінку своїх товаришів не лише із загальноприйнятими моральними нормами, а й з вимогами законів, і вносити до своєї поведінки корективи, змінювати її у правильному напрямі. Діти мають не тільки знати норми права, а й відповідним чином поводитись, щоб у них слова не розходились з ділом. Важливо домагатися усвідомлення дітьми того, що в людини зовнішня поведінка має бути виявленням її внутрішнього світу, високих морально-правових якостей.
Інколи діти є свідками того, що окремі норми закону обходять, і під впливом цього у них формується впевненість у тому, що за порушення певних правових норм не завжди настає правова відповідальність. Такі недоліки правової свідомості є однією з причин правопорушень. Їх усунення у свідомості неможливе без глибокого вивчення наявних у дітей правових уявлень, поглядів, переконань, без знання того, як сприймається ними правова інформація.
Міжнародний правовий документ, прийнятий 1989 р., в якому закріплені гарантії прав дитини, — це Конвенція про права дитини. Він поєднав у собі високі соціально-моральні та правові норми міжнародного стандарту і педагогічні основи спілкування дорослих і дітей. Конвенція стала міжнародним стандартом, обов'язковим критерієм для всіх дій щодо дітей. Основним виконавцем Конвенції є держава.
Розвиток у дітей переконань у необхідності дотримування правових обов'язків — важлива умова підвищення ефективності профілактики негативних звичок. Зважаючи на те, що в шкільному віці інтенсивно розвиваються моральні почуття, засвоюються норми і правила поведінки, формуються риси характеру, починають складатися взаємини зі старшими і ровесниками, перед дошкільними навчальними закладами стоїть завдання — виховання активної, життєрадісної, творчої особистості з розвиненим почуттям відповідальності, гідності, совісті: вихованої, чемної, привітної дитини, яка любить і шанує батьків, свою родину, Батьківщину, усвідомлює себе як особистість серед інших особистостей, розуміє свої права і права інших, свої обов'язки перед людьми.
В ході мого дослідження я також зясувала, що батьки також не ознайомлюють дітей з правовим вихованням та його аспектами. Анкети показали, що в нашій країні приіляється мало уваги патрвотичному вихованню. Всі ці показники ввиокремлюють висновок, що обовязково вчитель повинен використовувати методи правового виховання на уроках і виховних годинах. І діти будуть краще знати свої права вже з молодшої школи.
Література:
1. Фіцула М. Виховувати в учнів повагу до закону // Право України. – 1997. – №2. – С. 51–54.
2. Бойченко С. Правове виховання у початкових класах // Початкова школа. – 1999. – №1. – С. 49–51.
3. Мацук Л. Правове виховання дітей у сім’ї // Наукові записки ТДПУ: Педагогіка. – 2002. – №2. – С. 17–19.
