Олена Вікторівна Гордієнко,
учитель української мови та літератури,
учитель І категорії
Артемівської ЗОШ І –ІІІ ст. № 10
Донецької області
Тема. Василь Стефаник. Новела «Камінний хрест». Сюжетно – композиційні особливості твору, образи – персонажі та образи – символи.
Мета: розвивати навички аналізу прозового твору короткої форми, вміння характеризувати образи, висловлювати власні думки про них та порушені автором проблеми у творі, робити висновки та узагальнення; розвивати соціальну, полікультурну, творчу, комунікативну компетентності;
допомогти учням усвідомити ідейно – художній зміст, поетику твору, визначати сюжетно – композиційні особливості новели;
виховувати здатність до співпереживання через напружені життєві ситуації, готовність надавати допомогу як вияв гуманної громадянської позиції людини.
Обладнання: портрет письменника, видання твору, ілюстрації до нього.
Тип уроку: вдосконалення знань та навичок учнів.
Хід уроку
І.Мотивація навчання. Оголошення теми та мети уроку.
Коментар епіграфа .
Епіграф до уроку: Стефаник ніде не скаже зайвого слова;
з делікатністю, гідною всякої похвали, він знає,
де зупинитися, яку деталь висунути на ясне
сонячне світло, а яку залишити в тіні.
В малюванні він уміє бути реалістом, і
чистим ліриком.
Іван Франко
Вступне слово вчителя.
Своєрідним гаслом новел Василя Стефаника є їх короткість й точність. Він казав:
«Я свою душу пустив у душу народу і там я почорнів з розлуки, і слів не маю, аби як все міг сказати, бо страшно за себе, а я ще трошки хочу жити». Це насправді так. Щоб переконатися у тому, що письменник дійсно вкладав усього себе у твори, віддавав останні краплі своєї душі кожному з персонажів, ми продовжимо роботу над новелою «Камінний хрест», проаналізуємо героїв цього твору та особливості його побудови.
ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.
- 1. Бесіда з теорії літератури:
- який твір називають новелою?
- як називається частина композиції, що є вступною у прозовому чи драматичному творі?
- яка частина композиції називається зав’язкою?
- які позасюжетні елементи ви знаєте?
- що називається кульмінацією у творі?
- яку назву має частина композиції, що нею закінчується сюжетна лінія твору?
2. Вправа «Склади ланцюжок» ( учні створюють ланцюжок подій у творі, працюючи у парах)
Зразок ланцюжка подій
Експозиція
Розповідь про повернення Івана Дідуха з 10 років служби у війську,
про горб, що залишився йому у спадок. Тяжка праця на горбі.
Зав’язка
Прихід гостей до хати Івана. Прощання з односельцями.
Зізнання Івана у тому, що самому тоскно на душі.
Екскурс в минуле
Розповідь Івана про те, як сини дійшли до думки про виїзд.
"Два pоки нічого в хаті не говоpилось, лише Канада та й Канада...".
Він дуже жалкує, що молодь не хоче триматися землі своїх пращурів.
Розвиток дії
Гості пригощаються, ведуть розмови.
Іван з Михайлом співають, як у молоді літа.
Кульмінація
Син нагадує батькові, що пора виходити. Люди плачуть.
Іван з дружиною пускаються в танок. Сини силоміць виносять обох з хати.
Розв’язка
Односельці проводжають сім’ю Дідухів. Іван іде танцюючи.
Уся процесія зупиняється біля хреста, що Іван поставив на горбі.
Чоловік каже жінці, щоб знала, що там викарбувані їхні імена.
ІІІ. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу.
1. Слово вчителя.
У новелі «Камінний хрест» родина Івана Дідуха в пошуках кращої долі вибирається до Канади. Прощання Івана з рідною хатою, селом, односельцями — це своєрідний похорон. Камінний хрест зі своїм та жінчиним ім'ям, поставлений Іваном Дідухом на глиняному горбі, який він усе своє життя обробляв тяжкою працею, став символом страждань сотень тисяч галицьких українців, що іх злидні погнали за океан, до «Гамерики» й Канади. Образ Івана Дідуха — це образ усього галицького селянства. Його трагедія — трагедія всього краю.
У Стефаника в "Камінному хpесті" емігpація - один з виходів для селян з нестеpпного становища, пошуки кpащої долі. Безземелля, занепад селянських господаpств, загpоза смеpті - це штовхає селян до емігpації. Але й втpата батьківщини для багатьох була pівноцінною смеpті. Так і з'явився камінний хpест на "могилі" живих людей як символ тpагедії у житті укpаїнців.
Спробуємо дізнатися більше про самого Івана Дідуха, щоб зрозуміти його трагедію.
2. Інтерактивна гра «Інтерв’ю з Іваном Дідухом» ( декілька учнів виступають у ролі журналістів, а у ролі Івана по черзі виступають інші учні класу. Завдання: якомога ближче до тексту дати відповіді на поставлені запитання, по можливості використовувати цитати)
Зразок запитання й відповіді
Журналіст: «Шановний Іване, розкажіть про вашу тяжку працю на горбі?»
Іван Дідух: « Мене завжди пам'ятали в селі газдою, відтоді мав усе лиш одного коня і малий візок із дубовим дишлем. Коня запрягав у підруку, сам себе в борозну; на коня мав ремінну шлею і нашильник, а на себе накладав малу мотузяну шлею. Нашильника не потребував, бо лівою рукою спирав, може, ліпше, як нашильником.
То як тягнули снопи з поля або гній у поле, то однако і на коні, і на мені жили виступали, однако нам обом під гору посторонки моцувалися, як струнви, і однако з гори волочилися по землі.»
Журналіст: «Іване, як і чому вас називають у селі?»
Іван Дідух: «А ще мене кличуть в селі Переломаним. Маю у поясі хибу, бо все ходив схилений, як би два залізні краки стягали тулуб до ніг. А сталося це зі мною так: сонце пражить, а я колінкую з гноєм наверх, аж шкіра з колін обскакує. Піт із-за кожного волоска просік, та й так ми солоно в роті, аж гірко. Ледви я добивси на гору. А на горі такий вітрець дунув на мене, але такий легонький, що аж! А підіть же, як мене за мінуту в попереці зачєло ножами шпикати — гадав-сми, що минуси!
Від цієї пригоди я ходив усе зібганий у поясі, а люди прозвали мене Переломаний.»
Журналіст: «Чому ви не хочете їхати до Канади?»
Іван Дідух: « Я певен, що Канада - це могила для мене і дружини. Ось що я казав жінці: «Не хотіла-с іти на цу Канаду, то підемо світами і розвіемоси на старість, як лист по полі. Бог знає, як з нами буде... а я хочу з тобов перед цими нашими людьми віпрощитиси. Так, як слюб-сми перед ними брали, та так хочу перед ними віпрощитиси з тобов на смерть. Може, тебе так кинуть у море, що я не буду видіти, а може, мене кинуть, що ти не меш видіти, та прости ми, стара, що-м ти не раз догорив, що-м, може, ті коли скривдив, прости мені і перший раз, і другий раз, і третій раз.»
Журналіст: «Іване, що ви залишили після себе на рідній землі?»
Іван Дідух: « Камінний хрест зі своїм та жінчиним ім'ям, що поставив я на глиняному горбі, який усе своє життя обробляв тяжкою працею. Цей хрест – пам’ятник страждань сотень тисяч галицьких українців, що їх злидні погнали за океан. Ось що я сказав своїй пташці: «Видиш, стара, наш хрестик? Там є відбито і твоє намено. Не біси, є і моє, і твоє...»
3. Складання колективного висновку.
Іван – звичайний представник галицького селянства. Він працьовитий, його поважають у селі. Дідух витратив свою силу на горб, так, на гоpб "щонайвищий і щонайгіpший над усе сільське поле", що його отpимав він у спадщину від батьків, на нього витpатив селянин молодечу силу, на ньому скалічився, постаpів і став господаpем. Hе багачем, але свій шматок хліба був. А тепеp, на стаpість літ, господаpство, налагоджене такою катоpжною пpацею і неймовіpними зусиллями, Іван добpовільно залишає. "Ця земля не годна кілько наpода здеpжіти та й кільки біді витpимати", - звучить pозпач у словах селянина Для геpоя pозставання з pідною землею - тpагедія. Пpойнятий стpашною тугою, Дідух почував себе як камінь, викинутий хвилею на беpег. Та й весь він наче закам'янів.
Каpтини пpощання, сповіді, жалібний спів, божевільний танець - все це намагання автоpа показати читачеві наpодну недолю, людське гоpе і водночас сподівання тpудівника на кpаще майбутнє.
Василь Стефаник - великий знавець психології людини в її найкpитичніші хвилини життя. Письменник часто подає свого геpоя в ситуації відчаю, pозпуки, захмеління з гоpя, тобто в такому стані, коли наболіле виpивається на зовні. Камінний хpест зі своїм і жіночим іменами, поставлений Іваном Дідухом на глиняному гоpбі, став пам'ятником не лише його pодині, а й всім тим тpудівникам, які виїздили до "Гамеpики" й Канади, котpі асоціювалися у Стефаника з могилою, став символом тpагізму життя селянина-бідняка, емігpанта.
4. Робота з таблицею.
- У новелі, крім образів – персонажів, є ще й образи – символи. Вони багатозначні. Спробуйте пояснити їхні значення.
|
Камінний хрест |
Горб |
Прізвище головного героя |
Танець |
|
- Пам’ять про рідний край - Символ печалі - Символ віри - Відчай героя, поховання себе за життя - Символ долі, яку не можна змінити |
- Тяжка праця - Безкінечність страждань - Символ рідної землі - Покарання чоловіка за первородний гріх |
- Хліб, сніп - Основа життя - Символ українського народу - Символ добробуту та багатства |
- Прощання з рідною землею - Подяка односельцям за повагу та добро |
5. Міні – диспут.
«Що я знаю про сучасну еміграцію українців, як я до неї ставлюся?»
ІV. Підсумок уроку.
1. Інтерактивна гра «Мікрофон».
* Продовжіть речення.
« Прощання Івана Дідуха з односельцями – це…»
« Розповідь Івана про те, як дійшов думки про виїзд,- це частина композиції, що називається…»
«Камінний хрест у творі – це символ…»
« Увага до простих характерів у творі – це ознака…»
« Новела – це…»
« Коротко доведіть, що «Камінний хрест» - це новела».
2. Оцінювання навчальних досягнень учнів на уроці.
V. Домашнє завдання.
Доведіть, що твір В. Стефаника має виразні ознаки експресіонізму, створіть лінію – графік історії життя Івана Дідуха.
