Цей матеріал розроблено на допомогу вихователям спеціальних шкіл-інтернатів
Іванченко Гелена Мирославівна, вихователь-методист Смілянської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату Черкаської обласної ради
Виховна година «Твiй друг-книга»
Мета: Ознайомити з iсторiєю виникнення паперу і
книгодрукування. Виховувати бережливе ставлення до
книги
Розгадування кросворда
|
1 |
К |
|
|
|
|
|
|
2 |
Н |
|
|
|
|
|
|
3 |
И |
|
|
|
|
|
|
4 |
Г |
|
|
|
|
|
|
5 |
А |
|
|
|
|
|
1. Вчить читати й рахувати,
I писати,I спiвати
Всiх дiтей довкола
Наша люба... (Школа)
2На базарi iх не купиш,
На дорозi не знайдеш,
I не зважиш на терезах
I цiну не пiдбереш (Знання)
3. Чорне насiння
По бiлому полю
Той його сiэ,
Хто це умiэ (Письмо)
4. Сестри всi зазеленiли
Як прийшла весна
Влiтку враз зачервонiли-
Час збирання настава (Ягоди)
5. Не людина, а говорить i спiває,
Всiм новини сповiщає,
Дiтям казки оповiдає (Радiо)
Вихователь: -Ми будемо говорити не про одну книгу,тому запишемо на дошцi перше слово нашоi теми (Книга-морська глибина)
- Яке значення книг в нашому житті?
Що ви про це думаєте? (Відповіді дітей).
Вихователь: Діти, а хто пригадує, як про книжку пишуть поети?
І. Франко (український поет).
Книги – морська глибина:
Хто в них пірне аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.
Яків Щоголів (український поет).
Вчіться, діти! Мудра книжка
Скаже вам чогось багато
З того, що колись було
І посіяно, й пожато.
Ліонід Глібов (укр. поет-байкар).
Бачить – не бачить,
Чути – не чує,
Мовчки говорить,
Добре мудрує,
Кривду соромить,
Правди навчає,
Часом жартує,
Смішки справляє.
Сервантес (іспанський письменник).
«Ні корабель, ні коляска, ні верховий кінь, ні твої власні ноги не дадуть тобі так глибоко і так далеко проникнути в чужі країни, як це робить добра книжка.»
Вихователь: - Діти, як можна з допомогою книжки «проникнути в чужі країни» (співбесіда із дітьми).
Вихователь: «Народ, скаже – як зав’яже».
- Перше ваше знайомство з книгою відбулося, коли ви ще маленькими розглядали малюнки, потім вам читали казки, а згодом ви самі навчимося читати. З того часу ви вже не розлучаєтесь з книгами. Люди здавна шанобливо ставились до книг. Народ склав чимало прислів’їв і приказок про їх знамення в житті людини. Декілька з них прочитайте, об’єднавши словосполучення з двох колонок.
Книга вчить, а знання з книг.
Глибина вчить, як ан світі жить.
Золото добувають із землі, мудрість – у книзі.
- Як ви зрозуміли зміст першого прислів’я? Другого прислів’я? Третього прислів’я?
Вихователь: Давайте розглянемо виставку книг. Яку назву ви дали каожній частині виставки книг? Перша частина: (полиця).Виставки: абетки, букварі. (Перша книжка, твоя (моя).
Друга частина (полиця) підручники, словники, довідники, посібники (Навчальна книга).
Третя частина: казки (казки).
Четверта частина: журнали «Соняшник», «Пізнайко», та ін. (Ці книги виходять періодично, один раз на місяць).
- Книг на світі є дуже багато. Вони відрізняються одна від одної змістом, величиною, оформленням.
Книга розмовляє з людьми різного віку, різних професій. Вона стає другом і порадником у житті кожної людини на все життя. Як же книга прийшла до людини? Про це повідомляють
«Всезнайки».
1-й уч. – у давнину на нашій планеті Земля не було книжок у токому вигляді, як воно є тепер. Сторінками, стародавніх книг були стіни печер, дерева, каміння.
2-й уч. – Згодом люди навчились писати і малювати гострою палочкою на глиняних дощечках. Писали книги на бамбукових пластинках, а потім нанизували їх на шнур. Такі книжки були важкі та не зручні.
3-й уч. – Потім почали виготовляти легші книжки з телячої шкіри. Вони були дуже дорогими, бо для написання одніїє книги потрібна була череда телят. Перша така книга була написана в місті Пергамі. Такий матеріал для книг називався пергаментом.
4-ий уч. – Справжній папір люди почали виготовляти лише 2000 років тому. Книги тоді були рукописними. Їх переписували вручну.
1-ий уч. – Люди шукали нового матеріалу для виготовлення книг, щоб вони стали дешевими і зручні у користуванні.
2-ий уч. – На березі Нилу у Єгипті є безліч заростей болотяної рослини – папірус. Його в давнину використовували на будівництві. З часом, люди помітили, що, висохающий на сонці, волокниста серцевина папірусу перетворюється на сухі, вузенькі смужки, які вбирають фарбу.
3-ий уч. – Так з’явилися сувої з папірусу. Писати на ньому було зручно, але такі книги з часом ламалися і розсипалися.
1-ий уч. – У XIII столітті, у Європі навчилися виготовляти папір. В середині ХІІІ в Німеччині з’явився перший друкарський верстат.
2-ий уч. – В Україні першим друкарем був Іван Федоров. За своє життя він видрукував лише декілька книг (в тому числі і перші слав’янські книги «Буквар».)
3-й уч. – Перший папір виготовляють з деревини, старого паперу (макулатури).
Вихователь: - Книги виготовляють в друкарнях. Після цього, вони тимчасово «живуть» в магазинах. Багато книжок «живуть» в бібліотеках. Бібліотека – слово грец., у перекладі воно означає – книгосховище.
- Бібліотеки відомі з сивої давнини. Перша бібліотека в нашій країні виникла в часи Київської Русі. Її створив княхь Ярослав Мудрий.
Для вас, діти, є тисячі різних бібліотек – республіканські, обласні, міські, районні, сільські і шкільні.
Книг на світі дуже багато. Коли розглядаєш їх у магазині, так і хочеться прочитати всі. Але, це не можливо. Навіть коли не їсти, не спати, не ходити до школи, а весь час читати – то однаково не вистачить життя, щоб перечитати всі книги. Та і в цьому немає необхідності.
Для читання слід вибрати найкразі, найцікавіщі, найпотрібніщі. І допоможе вам у цьому сама книжка.
Сьогодні ви дізнаєтесь як побудована книга, з яких елементів складається, як знайомитись з книгою.
Перше знайомство з книгою починається з обкладинки. У дитячих книгах її роблять барвистою, привабливою.
Наступна сторінка після обкладинки, називається титульную. Вона розповість вам про те, хто написав книгу, коли і де її видано. Завжди звертайте увагу на прізвища авторів. У майбутньому це допоможе вибрати кращі з книг.
Кожна книга має назву, з якою часто можна дізнатися, про що розповідається в ній. Але, так буває не завжди. Тоді на допомогу вам прийде підзаголовок. Це додаток до назви. Він може допомагати розкривати зміст книги.
На титульній сторінці є вихідні дані. Вони розмізщені внизу сторінки, і розвопідають коли, яким видавництвом було випущено книгу. Твори для дітей випускають видвницта «Веселка», «А-баба-га-ла-ма-га», «Дитяча література», «Махаон№, та ін.
Дуже часто на титульній сторінці повідомляють прізвище художника, який виконав малюнки. Це також допомагає дізнатися про зміст книжки.
Якщо книжка містить кілька творів, то слід подивитися зміст, тобто їх перелік.
На наступній сторінці є анотація – стислий переказ змісту книжки і вказівка: для кого призначена книжка.
Інсценізація «Хвора книга».
Дійові особи: хвора книжка, учень, вихователь, лікар Айболіт.
Стук у двері.
Книга Ой ой ой!.
Не маю сили!
Ви на мене наступили!
Учень. Що це тут валяється?
Вихователь. Книжка - виявляється!
Книга. Я подерта, я потерта.
Кінчики загнуті,
Сторінки пом’яті.
Він мене скалічив,
Мені потрібні ліки.
Вихователь: Діти, цій книжці потрібна допомога. Кого слід покликати на допомогу? Я допоможу вам відгадати. Послухайте.
І лисичку, і синичку виліковує він вмить.
Тому звуть його звірята – добрий лікар Айболіт.
Давайте запросимо його.
Лікар Айболіт. Я почув, що у вас хвора книга.
От і поспішаю на допомогу. Діти, книги – ваші друзі.
Їх треба любити і берегти. Я приготував для вас кілька порад, як поводитись з книгами, щоб вони не зхворіли.
- Беріть книгу чистими руками.
- Обережно гортайте сторінки, не слиньте при цьому пальців, не згинайте сторінки.
- Не пищіть, не малюйте по книжці.
- Не закладайте сторінки ручками, олівцями.
- Користуйтесь закладками.
- Кладіть книжки на певне місце.
Я залишаю пам’ятку для вашого читацького куточка.
Гра «Склади вірш»
Мав сашко гарну книжку,
Книжку раз її під ... (ліжко).
Де лежала бідна книга,
Пробігала сіра ... (мишка).
Стала мишка книжку гризти,
Стала мишка книжку ... (їсти).
Звідкісь взявся їжачок,
Він був весь із ... (колючок).
Він прогнав зубасту ... (мишку),
Врятував нещасну ... (книжку).
Слава їжачкові
Сором же кому? ... (Сашкові).
Всі діти говорят: прислів’я.
Книжка маленьке віконце, а через нього весь світ видно.
Виховна година «До джерела народної мудрості»
Мета: Дати уявлення про фольклорні джерела, виховати любов до рідного краю, бажання більше дізнатися про його
історію, культурні традиції.
Матеріали: Виставка книг, іллюстрації, малюнки, вишиті серветки, рушники.
Вихователь – Багата українська мова піснями, казками, іграми, загадками, прислів’ями, приказками, прикметами. Всі ці надбання мудрості нашого народу невичерпні, цілющі і чисті як джерельна вода. Ми з вами також зупинимося біля джерела народної мудрості.
Учень: - колись народна мудрість передавалася від покоління до покоління, з уст в уста і звалася усною народною творчістю. З виникненням писемності завдяки збирачам творів усної народ. Творчості (етнографам ми знайомимось і вивчаємо їх із книг).
Учениця: - Укр. народ завжди відзначався пісенністю.
Співав радісні пісні, коли було весело, коли сумно – звучали журливі й невеселі. Співають наші люди, коли працюють. Пісня звеселяє їхню працю.
Пісня супроводжує нас завжди, навіть тоді, коли хочется спати. Тоді мама співає вам колискову.
Колискова пісня
Вихователь: - Послухайте вірш. Подумайте, як його ще можна назвати. Де, і з якою метою його вживають?
Приступаємо до гри,
М’яч один, а нас аж три:
Грав я сам,
І грали вдох,
А тепер пограєм втрьох.
Діти: - Це лічилка.
- А для чого люди придумал лічилки? (Щоб у грі вибрати ведучого).
- Які лічилки ви знаєте?
Йшла Галина по стежці,
Загубила там корзинки.
А в корзинці паляниці
Хто з’їв тому жмуритись.
- Для якої гри призначена ця лічилка?
Стоять коні на припоні,
Перший мій, другий – твій,
Третього лови мерщій. (До якої гри вона підходе?)
Вихователь: - В даній частині на Україні (та на всій землі) діти любили забави, пустощі, ігри, жарти.
- Які ігри ви знаєте?
- Гра – не тільки забава. Вона вчить не писаних законів життя. Під час гри привчаються дотримуватися правил порядку чесності.
(Повідомлення учнів про правила деяких ігор).
Гра «Панас» (укр. народна гра)
Грають хлопці, і дівчата. Когось обирають Панасом. Очі зав’язують хустинкою, виводять на середину і, обираючи, питають: - Панасе, Панасе на чому стоїх?
- На камені!
- Що продаєш?
- Квас!
- Лови курей, а не нас.
«Гуси» (укр. народна гра)
Діти вибирають гуску-матір і вовка. Мати веде своїх діточок у поле (за лінію), а сама іде і кличе:
- Гуси,- гусоньки, додому!
- Задля чого?
- Вовк за горою!
- Що він робить?
- Гусей скубе!
- Яких?
- Сірих, білих, волохатих. Тікайте гусоньки до хати.
Вихователь: В усній народній творчості є забавлянки, небилиці, смішинки.
Слухаючи чи читаючи казку, ви поринаєте у її чарівний світ. Несхожені стежки ведуть нас на край землі. Дикі лебеді літають над безкраїм морем. Долаючи безліч небезпек і пригод, маленький безпомічний хлопчик раптом стає сильним і хоробрим. Розум і винохідливість йому в поєдинку із жорстоким змієм. Казка повниться різними чудесами. Так, як і та, що ми неоднаразово читали.
- Відгадування «Як називається казка?»
Читати уровки із казок.
Вихователь: Чимало ми чули, читали, зустрічалися із народними прикметами, присілв’ями, приказками (підготовленні учні).
1-ий уч. – Схулай дідусів, слухай бабусь.
Завжди підскажіть мудрість, якусь.
Й полічити нам годі!
У кожної прикмети свої секрети.
Знають діти їх,
Знають бабсусі
З ними внучатам,
Тепло, як у вусі.
2-ий уч. – Кожен –бо город
Має свій, народ,
Кожне сільце.
Має своє слівце.
Кожна людина
В своїй родині єдина,
А прикмети у народі –
3-ий уч. – Любе внучатко,
Слухай і читай
В дідуся і бабуні
Мудрість набирай.
Вихователь: А ще діти скажемо? – Що таке загадка? (Загадка – від слова «загадати», «думати»). Це дотепне запитання або вислів, що вимагає розкриття, відгадки. Виникли загадки дуже давно. Вони бувають про тварин, явища природи, рослини, придмети побуду.
Відгадування загадок.
Лічилки
Ой росло у полі жито,
Добрим дощиком полите.
Жито стигло, достигало,
Колосочками кивало.
А ти, киве, не кивай,
А на вулицю тікай.
Джміль, оса та бджілка
Ось і вся лічилка.
Хитрий хлопець * (Жарт)
-Мамо, дай мені горіхів?
-Добре, візьми собі повну жменю.
-Аж повну жменю? То ви мамо дайте самі.
Бо ваша жменя більша.
Небилиця
Був собі Іван-сміхован
Що все робив сміхом.
Кілком підперізувався
Підпирався міхом.
На печі ставок мав,
Черпав воду саком.
Ловив рибу грабельками,
Качок стреляв маком.
Цей Іван-сміхован,
На полиці молотив,
На припічку віяв,
А пі пічкою виорав
Й пшеницю посіяв!
Отакий-то наш Іван:
І веселий, і чудний,
Просто сміхован.
Забавлянки
-Киця Мура Гай-да, гай-да,
Де ти була? Добра в коника хода,
-У бабусі. Поведи шовкові
-Що робила? Золоті підкови!
-Миски мила.
Дві помила, дві розбила,
Баба голову набила.
Виховна година: «Легенди рідного краю».
Мета: Виховувати любов до рідного краю, розширювати знання
про різноманітність фольклорних жанрів.
Вихователь: –Діти, легенда – народне оповідання про якість подій чи життя людей, історичне минуле нашого народу, про походження назви міст і сіл, птахів і рослин.
Легенда – казковість, фантастика.
Давайте, розгадаємо кросворд, відповідаючи на такі запитання:
- Як називається казка, де чоловік ходив міняти волів та повернувся додому без грошей? (Калиточка)
- Як називається пісеньки, що не мають кінця? (Безконечна).
- Вид усної народної творчості: Що сходить без насіння? (загадка)
- Кто зумів перехитрити лисицю у казці «Котик та півник»? (Півень).
- Вид усної творчості:
«Ой за горою, за кам’яною» (Пісня).
- Автор творів, що вивчались в цілому розділ? (Народ).
- Вид усної народної творчості: «Був собі чоловік та жінка» (Казка).
|
|
1 |
|
Л |
|
|
|
|
|
|
||||
|
2 |
|
|
|
|
|
Е |
|
|
|
|
|||
|
|
3 |
|
Г |
|
|
|
|
|
|||||
|
|
4 |
|
|
Е |
|
|
|
||||||
|
|
5 |
|
|
Н |
|
|
|||||||
|
|
6 |
|
|
|
Д |
|
|||||||
|
|
7 |
|
|
|
А |
|
|||||||
1. Калиточка
2. Безконечна
3. Загадка
4. Півень
5. Пісня
6. Народ
7. Казка
Вихователь: Діти, давайте прочитаємо прислів’я.
Зображення грона калини.
На ягідках написані букви.
(Без верби і калини, нема України).
Фізкультхвилинка
Руки в гору! Погойдали –
Це дерева в лісі
Опустили і стріпнули
Збив росичку вітер.
Руки в сторони змахнули
Летимо мов птахи
Приземлились, відпочили.
Руки – крила склали.
Вирушаємо у сад
Руки вгору піднімаєм
Наче яблука зриваєм
Назбираємо багато
Щоб узимку ласувати.
Легенда
Учень. За народним переказом, осінь старша дочка сонця. Вона остяння залишала батьківський дім і стала на Землі четвертою порою року. Посилаючи осінь на Землю, сонце сказало їй:
«Забирай все моє багатство. Я віддам все своє золото. Будь щедрою, і люди любитимуть тебе».
- Чи виконує осінь накази сонця?
Вихователь: - Люди здавна милувалися красою осені і намагалися передати свої почуття словами. Як називають таких людей? (Письменники, поети).
- А ще дивовижну осінню красу можна зобразити за допомогою мелодії. Як називають людей, які відтворюють свої почуття в музиці? (Композитор).
- Інші талановиті люди свої замилування красою цієї пори передавали в творах живопису. Як називаються ці люди? (Художники).
Отже, збагнути, осмислити, відчути осінню красу цієї пори, «передавати» нам допоможуть поети, письменники, композитори, художники, а також наші власні спостереження, враження.
Учень. – Послухайте загадку від їжака – лісовичка.
- Сидить мурашка семи кожушках,
Хто її розгадає – той сльози проливає. (Цибуля)
- На городі молода, пишні коси розплела,
У зеленій хустинці – золоті хова зернинки. (Кукурудза).
3. Я кругленький, червоненький
З хвостиком і тоненьким. (Буряк)
4. Я на сонці сонцем сяю,
Родичів багато маю.
Гарбузову господиню, усі знають
Хто я? (Диня)
5. Що за голова:
Лише зуби й голова? (Часник)
6. Хто голівку свою влутку накриває
І по-двадцять хустинок має? (Капуста)
7. Сиділи дві дівиці
Все літо в теплиці,
Узялись копати
Під ним дівиць рятувати. (Картопля)
Вихователь: - Як назвати одним словом всі слова – відгадки? (Овочі).
Вихователь: - Які прислів’я ви про осінь знаєте?
Осінь час – сім погод у нас:
Сіє, віє, туманіє, шумить, гуде, щей й з гори льє
Осінь іде і дощі за собою веде
Восени і горобець багатий.
А прикмети.
- Якщо береза жовтіє з маківки – чекай ранньої весни, з низу – пізньої.
А скоромовки.
В темних сінях в день осінній
Пахне сіном і насінням.
Виховна година: «Роде наш красний»
Мета: Виховувати шанобливе ставлення до традицій і звичаїв, святинь нашого народу, місці, де народилися, рідної оселі, рідної мова.
Епіграф до в/р Хто зберіг любов до краю
І не зрікся роду,
Тільки той віддав всю душа
Все, що міг, народу.
Олександр Олесь
Вихователь: Рід до роду... З цього і почався країнський народ, який має свою багатовікову історію, культуру, звичаї, традиції, святині. Про рід ми і поговоримо. Наша в/г має назву «Роде наш красний».
1-ий Уч. – Родина – це тато, мама, ти, твої сестрички, братики.
2-ий уч. – Рідня – це дід, баба, дядько, тітка, дядькові і тіткові діти.
3-ий уч. – А вся рідня теперішня і та, що жила давно, – це рід.
Вихователь: А рід до роду – це і є початок народу, а «красний»? значить (гарний, дорогий і любий).
Діти давайте розгадаємо кросворд. Дамо відповіді на певні запитання.
- Що об’єднує малят усього світу? (Дружба).
- Швидко тупотіли ніжки
А на личеньках ... (усмішки).
3. Я називається найголовніша річка України? (Дніпро).
4. Хто у світі найрідніший? (Мама).
5. Як називається столиця України? (Київ).
6. У небі зірочок багато,
Але вона лише одна
Тому мої матуся й тато
Так називають і мене. (Сонечко)
7. Назвіть слово, від якого утворилося слово Батьківщина (Батько)
|
|
2 |
|
||||
|
|
|
3 |
|
|||
|
|
|
|
|
|||
|
11 1 |
|
|
|
5 |
6 |
|
|
|
|
|
4 |
|
|
7 |
|
Вав У |
К |
Р |
А |
Ї |
Н |
А |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
Вихователь: Зачитайте дружно слово у виділеному рядку.
- Україна – назва держави, вперше вжита в літописі у 1187 році, яка потім поширилась на всю територію українців, і дала назву нашому народові.
Для кожного из нас найсітішим є слова: Мати й Батько. Ми розуміємо, що це не тільки наша країна, а й рідна домівка, те місце, де ми народилися й зростали, де народилися і жили наші предки.
Діти читають вірші про Україну, про рід.
«Найкраща в цілім світі», «Любіть Україну», «Ми живемо в Україні», «Мова рідна, слово рідне».
Вихователь: - хто ми? Чиїх батьків діти? Ці питання ми повинні задавати собі. Наш обов’язок вивчати минуле свого народу, Бо без знання минулого не може бути гідного майбутнього. Вивчення н народу нерозривно пов’язано з вивченням
їсторії свого народу, як маленької частини
країнського народу.
Родовідне дерево – дерево, про яке йшла мова, не зовсім звичне, а точніше – зовсім незвичне. На гілках цього дерева сидить ... ваші найближчі родичі. Тут і тато, і мама, і дідусь, і бабуся, і всі-всі ваші пра-пра-пра-пра-родичі. Адже, в кожної людини є тато й мама. Одже, у ваших тата і мами теж є (чи були) тати й мами, тобто ваші дідусі й бабусі. В свою чергу, ваші дідусі (татові і мамині тата) є бабусі (татові і мамині мами) також народилися від своїх тат і мам, тобто ваші прадіди у прабабусі. Але ж і ті буди народжені від своїх батьків.
Наше звичайне дерево сввоїми гілками сягає давніх-прадавніх часів!...
Називається воно родовідне дерево.
- Чим воно відрізняється від звичайног одерева?
а) Тим, що на його гілках ростуть не листочки, не груші – яблука, а ... твої найближчі родичі!
б) Гілки родовідного дерева вказують на розгалудження твого
роду, сім’ї, зображують твій родовід.
Свій маленький листочок на цьому Дереві має кожен із вас. Люди завжди свято берегли пам’ять про своїх прадідів.
Дехто міг нарахувати сім, або й більше колін свого роду. «Коліно» - це одней покоління. От, наприклад, ви перше покоління, ваші тато й мама – друге, дідусь, бабуся – третє; прадідусь, прабабуся – четверте, і т.д.
Розпитайте своїх рідних і спробуйте разом зобразити Дерево свого роду.
Виступ юних екологів.
1-ий уч. – Моя держава – древня,
Ріка Дніпро, Дністер швидкий,
А крізь горбики, діброви, дерни
Пливуть малесенькі струмки.
2-ий уч. – Вона ще краща, краща буде,
Якщо не зломиш деревце.
Криничку кожну не забруднеш,
А будеш дбати про усе...
3-ий уч. – Про те гніздо, що у діброві,
І про дідусеві казки
Про дивосвіт у рідній мові,
Про добру душу і думки.
Землю красить сонце, а людину – праця.
Хліб - усьому голова
Мета: Розширити знання учнів про значення хліба в житті людини, про історію його виникнення, обрядами, звичаями, якими супроводжувалось вирощування, зберігання та випікання в Україні. Виховувати пошану до хліборобської праці, бережливе ставлення до хліба.
Матеріали до в/г. Запис пісень «Зеленіє жито, зелене», «Вийшо в поле косарі», (інтер’єр сільської оселі).
Вихователь: - в усі часи це слово вимовляли з пошаною. Бо хліб – основа життя. Люди завжди пов’язували з хлібом свою турботу і любов, віддавали йому свою працю і талант. (Читають усі хором).
Акровірш:
Хвалить його кожен,
Любить його кожен.
І дня прожити,
Без нього не можем.
Учень: Дуже давно люди навчились вирощувати хліб. Вчені вважають, що в далеку давнину люди споживали зерна дикоростущих рослин у випадках, коли їм не щастило на полюванні. Згодом, зерна почали розмочувати у воді. Роздрібнювати на камені. Пройшо це багато років, і люди навчилися випікати на розжареному камені прісні коржі. Це, власне, і був перший хліб. Від першого, твердого, з камінною пилюкою, хліб до випеченої пухкої паляниці минуло тисячі років. За цей час хлібороби в різних країнах світу навчилися з диких зернових рослин вирощувати високо врожайні сорти пшенициі, жита, кукурудзи, і випікати велику кількість хлібних виробів. Тільки в Україні випікається понад 800 видів хліба. А які види хліба ви знаєте?
Вихователь: Хто чув, як називається хліб в інших країнах? (У Вірменії – лаваш, у Грузії – мадаурі, у Греціїї – чурек, в Англії – бред).
Учень: Український хліб - паляниця – за добрим українським звичаєм мав неодмінно лежати на столі. І ніхто ненасмілився покласти його сподом до гори. Хліб був мірилом життя. Будь-яке свято необходиться без паляниці. Народжувалась дитина – йшли з хлібом, виряжали сина в далеку дорогу – мати давала у рушнику житній окраєць, справляли весілля чи будували хату – неодмінно приходили з хлібом.
Учені: 1 – 9 Хлібина Книши Бублик
Паляниця Калач Пиріжок
Буханець Перепічка Пампушка
Учень: Золота скоричка, позолота від вогню, на стеблині золоченій, золотий колос, золоті руки.
Вихователь: До хлібних рослин відносяться жито, пшениця, ячмінь, овес та ін.
Жито, житній, життя – слова одного кореня. В давнину жито було символом життя й достатку. В ті часи люди вважали, що покровителем родючості й насіння, господарем урожаю є бог Ра. До наших днів збереглися слова народ, родина, рідна, родючість, народження, природа.
Народ поєднав усі слова зі словами жито у піснях.
Діти: Співають пісню «Зелене жито, зелене».
Заспіваймо, родина
Щоб жито родило,
Щоб жито, ще й овес,
Щоб зібрався рід наш увесь.
Зеленеє жито, зелене
Хорошії гості у мене,
І ще зеленіший овес,
Щоб зібрався рід увесь.
Вихователь: Діти відгадують загадки.
1 – Виріс у полі на добрій землі,
Місце найкраще знайшов на столі. (хліб)
2 – В землю закидалося, під сонцем гойдалося,
В песі гартувалося, запашним виймалося,
Нам з вами дісталося,
Що це таке? (хліб)
Учень: Сьогодні ми, в основному, споживаємо хліб із пшеничнох муки. Порівняно з пшеницею, жито прийшло до людей на багато пізніше. Але скоро, стало головним хлібом, бо в холодні зими пшениця вимерзла, а жито не боялося морозів. З житнього лану, хліб селянин отримував за будь-якої погоди. Так з’явилося прислів’я:
Жито годує всіх – а пшениця на вибір.
Вмирати зібрався, а жито сій.
Вихователь: Хліб створюється не за один день. Його вирощують протягом усього року.
Інсценізація «Ледарь і трудівник»
Ледарь: Нащо тримаєш хліб в руках? Дай мені.
Труд: Я б тобі дав, але він дуже дорогий для мене. Що б його мати, треба раніше виорати землю.
Ледарь: Тоді вже можна їсти?
Труд: Ні, треба як слід заволочити.
Ледарь: Тоді вже можна їсти?
Труд: Ні, треба дочекатись літа. З зернини виросте злак.
Ледарь: Тоді вже можна їсти?
Труд: Ні, треба його скосити.
Ледарь: Тоді вже можна хсти?
Труд: Ні, необхідно його просушити, змолоти, спекти.
Ледарь: Тоді вже можна їсти?
Труд: Так, але ледачому не дадуть.
Вихователь: - Якими звичаями, обрядами супроводжувалось вирощування, випікання хліба? На весні оживає природа, а з нею хліборобські надії на врожай. Дівчата й хлопці виходили на левади, і у веснянках та іграх закликали родючість на хлібні ниви.
Народна пісня – закликання
Вийди, вийди сонечко Іди, іди дощика
На дідове полечко Зварим тобі борщики,
На бабине зіллячко, В полив’янім горщико,
На наше подвір’ячко, Це бром, відром, дільницею
На маленьких діточок, Над нашею пшеницею.
На весняні квіточки. Іди, іди дощику.
Вихователь: Поговоримо про народні традиції.
- Сонце зігрівало землю. Дощик її зволожував. Селяни готували її до сівби. Селяни з нетерпінням чекали, коли вийде в поле і прокладе першу борозну. Господиня варила святочну їжу. Сідали гуртом за стіл. Обов’язково молилися перед тим, як виходити в поле, господар кропив усе священною водою, господиня, відчинивши ворота, благословляла: «Поможи, Боже, рано почати й рано скінчити.» «Хай легко почнеться й легко зкінчиться».
Якщо господар хотів, що б пшениця родила чиста,,, «Як золото», то потрібно було її в чистий четверг. Мішки кропили священою водою.
Господар брав свічку, скатертину, свячену воду, бо сіяти треба було на натщесерце. Розстеляв скатертину посеред поля, клав все те, що приніс з собою, читав «Отче наш», і звертався до Бога зі словами: «Поможи, Боже, щоб вродило на на нашу і чужу долю».
Після цих слів трохи зерна давав коням, горобцям, що б не клювали зерно, і починав сіяти.
По закінченні сівби закопував по середині поля крашанку, свічку, святив поле водою, молився і благословляв його: «Уроди, Боже, з сівка три мішки, мірочку – попові, коробочку – дякові, а ківшики – півникові. Це йому за те, що він пісеньку співає, хазяїна врожаєм звеселяє.» Складав усе на віз, і звертався до ниви: «Нивка, нивко, верни мені силу.» Приходив додому. Частину їжі, що брав у поле, давав світським тваринам, решту ставив на стіл. Збиралася родина.
Зернові засівали до 15 травня, (до свята Бориса і Гліба). Хто не впорався, про того говорили: «Хіба з нього хазяїн, коли він на Бориса – Гліба сподівається хліба?»
Дозрівав хліб, наставали жнива. Колись давно пшеницю, жито жали серпами. Починали жати найкраща жниця, при цьому просили в Бога гарної погоди, що б на ниві було стільки снопів, що б зозуля не могла перелічити.
Виходили в поле косарі
Пісня «Вийши в поле косарі», співають діти.
Коли закінчувалися жнива, та останній сніп квітчали, його урочисто несли в (жнива в цього господаря закінчилися) село, і віддавали господареві, а він ставив його на покутті. Це означало, що жнива в цього господаря закінчилися, а у хаті – достаток і хліб.
А на полі також залишали жменю невижитих колосків. Їх прикрашали стрічками, квітами і називали «бородою». Колосся заламували до землі, зерно зних висипали, клали хліб, сіль, воду і промовляли: «Оце тобі, борода, сіль і вода».
А женці качалися по стерні, що б не боліла спина й легко було наступного року жати. Як вони промовляли при цьому?
Учениця: Ой, ниво наша ниво,
Верни нам силу
Ми на тобі жали,
Силоньку поклали.
Учень: Бувай здорова, нива
Що сто кіп вродила жита,
Ще й пшеницю та овес
Буде ситий рід наш увесь.
Вихователька: А тепер завітаємо до сільської зати в гості.
Хлопчик: Я читав легенду, що у Давній Греції вважали, що пекти хліб – дар Богині родючості Деметри. Її посланець, відважний юнак, на колісниці, запряженій крилатими зміями, побував у всіх куточках землі і навчив людей пекти хліб.
Господиня: За всіх часів, найбільшою святістю був хліб. Його пекли у печі. Спалювали березові дрова, нагрівали добре піч. Дерев’яною розгрібали жар. Клали на дерев’яну лопаточку листок капусти, змещанною олією або посипали борошном. Обережно саджали хлібину на гарячу черінь. Готові хлібини складали на столі, прикриваючи рушником.
Учень: Не легка робота пекти хліб. Не даром казали: «І дурень каші наварить, а хліба не всякий розумний спече».
Учениця: Випікання хлібу було священним дійством. Діти допомагали матері садити хліб у піч, потім, виходили з хати, що б не злякати, поки він буде розти.
Господиня: Звівсь хлібець на ніжки, та мерщій із діжки. Печу, печу хлібчик дітям на обідчик.
Учень: Коли діти чули запах печеного хліба, то стукали в двері.
Дозвольте, мама до хати увійти,
Хліб з печі вийняти допомогти.
Господиня: Заходьте, діти, будем, хліб виймати, на рушник долі його викладати. Без ніг, без суставів хліб на ніжки став.
Дай дитині хліб, та кладе хлібину на чистий рушник. Мати прикриває хліб рушником.
Господиня: Хай хліб відпочине, та господаря діжлеться. Заходить батько, миє руки, сідає до столу.
Батько: Що то на столі лежить, ще й квітами вкрите?
Господиня: То, батько, хліб спочиває, господаря з поля чикає.
Батько: То треба його дітям дати!
Господиня: Господарь, просимо.
Батько: Мати у хаті – господарь у хаті.
Без матері хата – сирота.
А без батька – вдова.
То ж тобі, мати й хліб брати.
Дітям слово казати.
Мати перекидає рушник з хліба через ліве плече. Бере хліб у праву руку ніж – відрізає скибу, і говорить.
Мати: Оце тобі, донечко наша рідна. Гарною зрости, батькам допомагати. Хай не обходить тебе щастя і доля. Що б тебе люди шанували – а хлопці цілували, і - ось тобі цілушечка. А це тобі, Іванку. Рано синок встає, всьому лад дає. Рости здоровим та дружнім.
Учень: Або фізхвилинка.
А ми зерно сіяли сіяли
У земельку чорную, свіжую.
І з’явились перші листочки,
І з них повні, гарні колосочки.
До сонечка повернулись
І сонечку посміхнулись.
Вітер колосочки хитає,
До зерняток промовляє.
Ви – і повні, й жовтороті
Буде урожай хороший.
Дівчинка: (звертається до хлопчика-колоска)
Колосочку – колосе, мудра голова,
Розкажи нам, колосе,
Чи скоро жнива?
Хлопчик-колосок: Вже не за горами золоті жнива. Вже до землі хилюся, я, повнісінький зерна.
Скоромовка «вивчаємо»
Я печу, печу, печу,
Дітям всім по калачу.
Зверху маком потрушу,
В піч гарачу посаджу.
Загадки, прислів’я, приказки, повір’я.
Виріс у полі, на добрій землі,
Місце найкраще знайшов на столі? (хліб)
- Люди кажуть: «Без солі, без хліба, немає обіда».
* Прислів’я * Повір’я * Приказки *
Хліб – усьому голова.
Коли хліб на возі – не буде біди в дорозі.
Паляниця – хлібові сестриця.
Земля – матінка, а хліб – батько.
* Повір’я *
Хліб колись випікали круглої форми, як сонце, бо на хлібові й сонці тримається людське життя.
Хліб випікали переважно в суботу, і дивилися: як гарно вдається – то буде вдача на цілий тиждень, якщо гливкий – на сьози, підгорить – на смуток, потріскається – чекай новин.
Якщо першу хлібину із нового врожаю поділити із іншими людьми, то зміднів до нового врожаю не буде.
З хлібом рпиходили вітати новонародженних сусідів і родичів. Хлібом – і сіллю понині зустрічають дорогих гостей.
Житнім зерном обсипають молодих, промовляючи: «Сип жито, що б довго в парі жити, і не сип пшеницю, бо буде вдовиця».
Вихователь: Хліб – це народне багатство. Він потребує бережливого ставлення. Шануйте, бережіть хліб. Поважайте людей, які його зростали. Для приготування одного батона треба змолоти приблизно десять тисяч зернин.
В пам’яті нашого народу залишились спомини про голодомор 33-го року під час якого загинуло мільйони українців. Тоді говорили: «Не спитця, бо хліб сниться». Ми повинні з вами про це пам’ятати, що б подібне ніколи не повторился на нашій землі.
* Поетичні хвилинки *
Стара муха тісто місить
Комар воду носить,
Кішка пече бухенятко,
А кіт хліба просить.
А як напекли того хліба –
Пташки прилетіли,
Посідали за столи,
Та й шматочок з’їли.
«Хліб від зайчика»
Їздив заєць до млина,
П’ять пудів змолов зерна.
Цілу ніч в хатині тихо –
Випікала хліб зайчиха.
Рано – вранці у хустинці,
Понесли зайці гостинці.
Пташенятам і звірятам
Хлопчинятам і дівчатам,
Аж хрумтять окрайчики –
Добрий хліб від зайчиків.
Гра «Доповни вірш словами»
Сійся жито і пшениця, -
Буде дітям ... (паляниця).
Для веселої малечі
Бублик вигляне із ... (печі).
А рум’яний (колобок)
Скочить прямо на зубок.
Виросте всього до волі,
На широкім, житнім ... (полі).
Запеклося сонце в хліві.
Хто зростив його ... (спасибі).
- Які вироби з борошна названі у вірші?
- Які ви ще можете назвати?
Вихователь: - Послухайте легенду.
Засперечались якось орач, сівач і пекар. Орач твердить, що хліп творить земля. Сівач казав – сонце, а пекар – вогонь.
«Ви забули про людину», - мовим мудрець. Хліб творіння рук людських.
Легенда
Ішов степовою дорогою кобзар з хлопчиком – поводарем. Настав вечір. Вирішили вони підкрипиться скибкою хліба. Як ламали скибу, то шматок її впав у траву. Було вже темно. Знайти згублену скибу хлопчикові не вдалося. Тоді кобзар встромив в свою палицю в землю і сказав: «Нехай стоїть. Ми завтра повернемось сюди і піднімемо цей хліб. А зараз пожуємо що лишилось, і підемо далі».
В хаті, де вони заночували, господарі нагодували їх, а врацні дали ще й харчів з собою. Хлопчик і каже дідусеві: «Для чого нам, дідусю, так далеко вертатися за тим вчорашнім шматком хліба, коли в нас є що їсти на кілька днів? А палицю я вам виріжу ще кращу». Але старий сердито кашлянув, і хлопчик замовк. І пішли вони назад степовою дорогою. Поводир одразу ж побачив і підняв той шматок хліба. Він лежав під листком подорожника. А коли глянув на дідусеву палицю, то не повірив своїм очам: вона стала золота.
Письменники рідного краю
Виховна година люди.» : «Тарас Шевченко жити буде, поки на землі житимуть»
Мета: Ознайомлювати учнів з красотою, неповторністю, чарівністю Шевченківського слова, його біографічними даними, значеннями творчості Тараса Шевченка для українського народу. Показати як шанують його пам’ять, викликати бажання глидше пізнати його творчість. Виховувати любов і шану до народного поету.
Матеріали до в/р: Портрет Т. Г. Шевченка, книги, книга «Кобзар»
- На дошці написано слова:
Ну що б, здавалось, слова ...
Слова та голос – більш нічого
А серце б’ється – ожива,
Як їх почує? ... Знать від Бога
І голос той, і ті слова
Ідуть між люди!
Т. Шевченко
Вихователь: Сьогодні ми будемо говорити про життєвий та творчий шлях геніального сина українського народу Тараса Григоровича Шевченка. Це він мав справді «од Бога і голос, і ті слова, які пішли «між люди». І б’ється схвильовано серця українців при читанні його творів. Навіть в найтяжчі часи в родинах українців зберігалися книги з його творчістю. А ті, кого лиха доля в пошуках кращого життя гнала на чужину, разом з Біблією, грудочкою рідної землі, везли в ті далекі краї «Кобзар» Т. Шевченка. Він разом з ним промовляв:
«... я так люблю
Мою Україну убогу.»
1-ий уч. – 9 березня 1814 року в селі Моринцях Звенигородськог оповіту на київщині «тепер черкащщина» в сім’ї кріпака народився хлопчик, якого назвали Тарасом. Гірке випало на його долю дитинство. Син кріпака – властність пана.
2-ий уч. – Коли тарасові було 9 років, померла його мати, а в 11 років від злиднів і важкої роботи помер його батько. Залишився хлопчик сиротою. Тарас дуже хотів читати, писати і дуже любив малювати.
3-й уч. – Як випадала вільна хвилина, хлопчик брав аркуш паперу, недогризок олівця і, сховавшись в бур’янах, малював усе, що бачив довкола, малював, лише чорним олівцем, бо інших в нього не було.
Вихователь: Перед вами картина І. Їжакевича «Тарас – пастух» (1935 рік). В основу сюжету картини, автор поклав вірш «Мені 13 минало» ... ми бачимо хлопчика, що сидить під парканом якоїсь панської садиби. У лівому куту картини вдалині видніються селянські хати, а на пагорбку, за березами, - вітряк. Хлопчик поклав клаптик паперу на коліні і малює. Поруч лежить його солом’яний бриль, торбинка з хлібом. Так починається шлях майбутнього художника.
Він дуже хотів учитись. У сільській школі навчився читати. Потім служив у пана і той віддав його вчитися на маляра, що б мати свого художника.
4-ий уч. На життєвій дорозі, Тарас хустрів добрих і розмних людей, які побачили в ньому талановиту людину, і викупили з неволі, допомагали з навчання в академії художества. Ставши вільною людиною в 24 роки, Тарас написав багато поетичних творів, які увійшли до збірки «Кобзар».
Учень. Пани злякались його віршів і заслали поета в далеку пустелю. Віддали у солдати із суворою забороню малювати і писати. Але, не скорився Тарас, і потайки писав і малював.
Учень. Через 10 довгих років повернувся він із заслання змучений, але не зломлений. З-під його пера з’явилися слова:
«І на оновленій землі,
Врага не буде – супостата,
І буде син, і буде мати,
І будуть люди на землі».
* Хвилина поезії *
Вихователь: Перед вами, діти, лежить «Кобзар». Ви вже відкривали сторінки цієї дивної книги, захоплювались поетичними словами її автора.
Діти читають вірші Т. Г. Шевченка.
Вихователь: - Тарас Шевченко дуже любив природу своєї рідної землі, її степи, ріки, верби, гаї, червону калину.
Декламування віршів «Зоре моя, вечірняя», «За сонцем хмаронька встає», «Світає», «Встала весла».
Вихователь: «-Так доля змалку випробувала сироту – кріпака, і готувала його до нелегкого майбутнього».
Вихователь: Микола Щербань написав скоромовку про Т. Г. Шевченка:
Шевченко – наша слава,
Наш пророк і наш співець.
І за волю, за державу
Богом даний нам борець.
Вихователь: Шевченко писав про дітей.
«... я так люблю дітей, що не надивився б на справжній відбиток ангела». «Мене діти люблять, а кого люблять діти, той ще не зовсім поганий чоловік».
Учень: - Дуже хотілося поетові мати на Україні маленький будинок. Але не судилося йому ні сімейного затишку, ні діток, яких він дуже любив. Це для них він написав, і безплатно написав на Україну тисячу «Букварів». Було це незадовго до смерті.
«Заповіт»
«І мене в сім’ї великій,
В сім’ї вольній, новій,
Незабудьте пам’ятати
Не злим, тихим словом».
Тарас Шевченко
Вихователь або учень: - Помер Шевченко в Петербурзі, пізніше його було перезахоронено у Каневі на Чернечій горі, яка тепер зветься Тарасовою (ілюстрація із зображенням пам’ятника на Чорнечій горі).
Учень: Ім’я геніального українського поета і художника Т. Г. Шевченка знають у всьому світі, воно вічне у пам’яті нашого народа.
Учень: Його ім’ям названо вулиці і міста і сіл україни. Національний університет носить його ім’я. Найвища державна премія – премія імені Т. Г. Шевченка, щорічно присвоюється за найкращі досягнення в літературі та мистецтві. Створено музей в Києві, і на його батьківщині - Кирилівці.
Учень: Його ім’я народ увіковічив у легендах, переказах, прислів’ях, приказках.
* Склади прислів’я *
- Шевченко Тарас наче ... (сонце для нас)
- Шевченкові твори сяють, мов ... (зорі)
- Шевченків «Кобзар» - то для народу ... (великий дар)
- Ми шевченка славить будем і ніколи ... (не забудем)
Гра Записати пропущені слова.
- ... вишневий коло хати (садок).
- Поговоримо тихенько в ... з тобою (в неволі).
- Додому ... гне високі, горами хвилі підійма (верби).
- ... моя вечірняя, зійди над водою (зоря).
- Поклала ... коло хати маленьких діточок своїх (мати).
- Реве та стогне ... широкий (Дніпр).
Вихователь: Ми вчимося у Тараса Шевченка любити рідну землю, рідний народ, рідну українську мову, матір свою. Пам’ятайте його слова «Чужому навчайтесь, свого не цурайтесь».
На закінчення послухаємо пісню «Реве та стогне Дніпр широкий» (Діти співають стоячи).
|
1 |
|
|
|
К |
|
||
|
|
2 |
|
|
О |
|
|
|
|
|
3 |
|
|
Б |
|
|
|
|
|
4З |
|
|
|
|||
|
|
5 |
А |
|
|
|
||
|
6 |
|
|
|
Р |
|
|
|
- Садок
- Неволі
- Верби
- Зоря
- Мати
- Дніпро
