Роль краєзнавчої роботи в процесі викладання
суспільних дисциплін
учитель історії вищої категорії
Пісківської зош І – ІІІ ст.
Буринського району Сумської області
Тереніна Світлана Сергіївна
В незалежній Україні національно-культурне відродження нашого народу стало реальністю. Все більше і більше зростає інтерес до минулого своєї Батьківщини, краю де народився і живеш, де виросло не одне покоління родичів, близьких і знайомих. А святе відчуття Батьківщини починається саме з батьківського порогу; свого села чи міста; вулиці, де пройшло дитинство; калини, яка росте біля порогу рідної хати; маминої пісні і власного родоводу. Ці почуття передаються із покоління в покоління з молоком матері. Знати своє коріння і свою історію, любити його – це найсвятіша і найдорожча потреба кожної порядної і поважаючої себе людини. Без знань про все це годі говорити про національну культуру, гідність, самовідданість і менталітет.
Знання свого краю – невід’ємна частина духовності дитини, важливий засіб забезпечення нерозривного зв’язку минулого нашого краю з вітчизняною і світовою історією. Під час викладання суспільних дисциплін у Пісківській зош І – ІІІ ступенів приділяється велика увага використанню краєзнавчого матеріалу, який допомагає формувати у дітей цілісну історичну свідомість, сприяє єднанню історії України з історією краю та історією родини. Саме такий підхід дає можливість відповісти на питання: Хто ми? Чиї діти? Яких батьків?
Основною формою роботи учителя для впровадження краєзнавчих знань є урок. Тому на кожному уроці з історії України намагаюся знайти ту ниточку, яка б з’єднувала загальну тему із нашим селом, Буринщиною, Сумщиною. Наприклад, на уроках у 7 класі під час вивчення теми «Київська Русь» звертаю увагу на такі питання: який племінний союз проживав на теренах сучасної Сумщини; чи входили землі нашого краю до Київської Русі; літописні міста Сумщини На уроках по темі «Українські землі наприкінці ХУІІІ – поч. ХІХ ст.» (9 кл.) визначаємо до якої держави входили землі сучасної Сумщини в цей період; які відомі люди народились чи мали зв’язки з краєм; побут краю в контексті побуту українців взагалі; фольклор села. Використовую практику домашніх завдань пошукового характеру, підштовхуючи при цьому дітей до розмов з бабусями, батьками, родичами й сусідами. Бо село – це той оберіг, де ще можна відшукати істинно народну мудрість, пораду, прислів’я, звичай чи традицію..
Урок історії у 7 класі
В позакласній роботі визначним аспектом є зв’язок із районним краєзнавчим музеєм. Ми в школі домоглися того, що всі учні і вчителі побували в ньому на екскурсіях. Ці відвідини сприяють розширенню знань учнів про свій край, про людей, які зробили свій внесок в історію Буринщини, вихованню патріотизму, національної свідомості.
Учні 7 класу біля віковічного дубу м. Буринь.
Юні краєзнавці в районному краєзнавчому музеї.
В школі працює краєзнавча кімната – музей на базі якої діє краєзнавчий гурток. Гуртківці проводять пошукову роботу за такими напрямками:
Вчителі школи;
Розвиток художньої самодіяльності на селі;
Розповідають фотографії…;
Сільський фольклор;
Футбольна команда села Піски;
Історики-краєзнавці за роботою в кімнаті-музеї.
Є певні надбання: учні школи, вони ж і краєзнавці беруть участь у районних, обласних і республіканських конкурсах, акціях, конференціях, як, наприклад, «Ідея соборності України», «Пізнай свою країну», «У світі краєзнавчих відкриттів» та ін.
Товченік Вікторія, учениця 11 класу (зліва) учасниця обласної конференції «У світі краєзнавчих відкриттів». Грудень 2011р.
За презентацію роботи «Неоціненні скарби» Товченік В. отримала грамоту, подарунок і вітання від декана історичного факультету СДПУ ім. А. С. Макаренка.
В музеї проводяться і музейні уроки, екскурсії. Я помітила, що відвідування музею активізує однаково і «слабких» і «сильних» учнів, тому що створює можливість індивідуально сприймати музейну інформацію, а також виховує бережливе ставлення до історії, культури минулого і сучасного, навчає толерантності, яка допоможе зберегти історію в майбутньому. Після музейних уроків та екскурсій шкільна «Світлиця» і кімната-музей обов'язково поповнюються якимись новими експонатами.
Учні 4 класу у «Світлиці»
Важливим аспектом у пропаганді краєзнавства є запровадження в початкових класах курсу «Краєзнавство», яке викладається за авторською програмою.
Пропонована програма розрахована на молодших школярів, бо якраз у них треба починати свідомо виховувати почуття патріотизму і національної гордості. Знання природи і історії села та родини стануть основою для вивчення історії України, ботаніки, географії, зоології в середній школі. Також набуті знання з краєзнавства можуть бути використані учнями на інших предметах початкового курсу навчання.
В процесі викладання курсу здійснюється зв’язок із життям; використовуються результати дитячих спостережень за природою, працею людей; зв’язок між поколіннями, безпосередня участь дітей у посильних практичних заходах. А це сприяє: покращанню рівня знань і вихованості, навичок, поглиблення історичної пам’яті про минуле і сучасність рідного краю; вихованню любові до нього; формуванню елементів екологічної культури, уявлень про навколишній світ і місце людини в ньому, участь у заходах дорослих по захисту і охороні природи краю; ознайомлення із здобутками народної (сімейної) культури, духовності і моралі; створенню передумов для усвідомлення, сприймання і засвоєння соціальних, морально - правових, історичних, національно-культурних традицій села, Буринщини, Сумщини і України в цілому.
Учні 2 класу на екскурсії біля Меморіалу загиблих воїнів села Піски.
Учні 2 класу у шкільній кімнаті – музеї на уроці краєзнавства.
Відродження народних традицій: колядування.
Форм і методів навчання спрямованих на вивчення краєзнавчих об’єктів учнями дуже багато. Ось ті, які, на мою думку, приносять найбільший ефект:
- Екскурсії до краєзнавчого музею;
- Тематичні розповіді учителя;
- Лабораторні роботи на уроках(робота з документами);
- Зустрічі з ветеранами праці, війни, народними умільцями;
- Опитування старожилів;
- Дидактичні ігри;
- Аукціони (ярмарки) народної мудрості, предметів побуту;
- Краєзнавчі конференції;
- Пошуково – дослідницька робота;
- Упорядкування святих місць села.
Зустріч членів краєзнавчого гуртка з ветераном війни Галушкою І.С. і краєзнавцем Коров'яковською А.П.
Екскурсія учнів школи до м. Путивль. Музей бойової техніки.
Упорядкування Меморіалу жертв Голодомору учнями 11класу.
Підсумовуючи вище сказане вважаю, що роль краєзнавства у викладанні суспільних дисциплін велика і важлива. Бо з краєзнавства починаються знання всієї Батьківщини. А любов і повага до України приходять через прищеплену любов і повагу до Малої Батьківщини, до сім’ї та роду. З цього приводу наводжу думку академіка НАН України Петра Тронька: «З огляду на майбутнє важливого значення набуває проблема викладання краєзнавства в навчальних закладах . Нам здається, що учні шкіл і студенти вузів … повинні вивчати курс краєзнавства, знати свої першовитоки. Для цього слід зайнятися підготовкою програм, підручників, іншої літератури з краєзнавства та народознавства».
